Марксизм і сучасність

1.4. Марксизм.неомарксизм про міжнародних відносинах

13.09.2015

1.4. Марксизм/неомарксизм про міжнародних відносинах

Сама назва цього напряму вказує на його спорідненість з теорією і практикою світового соціалізму і комунізму. У розробці теорії міжнародних відносин марксизм займав своє власне місце.

Будучи за лібералізмом системної теорії суспільства, на тео — теоретико-методологічному рівні марксизм міг знаходити спільну з ним мову (наприклад, обидві концепції у різні періоди часу виступали з критикою ідеї елітарного суспільства — феодального або буржуазного). Однак як державні ідеології марксизм і лібералізм були опонентами. У сфері міжнародних відносин між ними були як збіг (наприклад, радянська програма миру і ідея повного роззброєння 1970-х рр. добре вписується в ліберальний концепт), так і протиріччя (ідея класової боротьби на міжнародній арені). Безпосередньо у сфері міжнародної політики головним опонентом марксизму, ймовірно, був політичний реалізм — головна зовнішньополітична доктрина Заходу в період холодної війни.

Слід зазначити, що із закінченням холодної війни в Європі позиції марксизму в міжнародних відносинах похитнулися, але не повністю зруйнувалися. Причина полягає в бурхливому розвитку комуністичного Китаю як одного з центрів світової економіки та політики ХХІ ст.

Як відомо, основою суспільства і міждержавних відносин марксизм називав не природні початку людської психіки, а соціально-економічні відносини в суспільстві, які у вирішальній мірі визначають поведінку як пересічних індивідів, так і державних діячів. Тому головним джерелом внутрішніх конфліктів у марксистів виступало класове і майнова нерівність, експлуатація людини людиною і інші вади буржуазного ладу.

Найбільш частою причиною міжнародних чвар марксисти називали жадібні інтереси національної буржуазії, готової заради власного збагачення без всяких коливань кидати в топку війни мільйони людських життів. Отже, встановлення міжнародного світу можливе тільки через радикальне обмеження влади буржуазії. Зазначимо, що роль самих людських якостей при виникненні конфліктів марксизмом не надто акцентувалася.

З відходом в кінці 1980-х рр. з історичної сцени європейського соціалізму в державних формах відбулися зміни і в положенні марксистської теорії. Поряд з послабленням його позицій в міжнародних справах, виявилися і змістовні трансформації марксизму. Перейшовши під бренд «неомарксизму», послідовники класиків теоретичного комунізму виступають тепер скоріше не стільки в якості носіїв оригінальних поглядів, скільки як один з напрямків критичної теорії, звідки, власне, свого часу був родом і сам марксизм.

Найбільш видними представниками неомарксизму є американський соціолог В. Валлерстайн і німецький учений А. Франк.

Головною неомарксистской концепцією є світ-системна теорія В. Валлерстайна. Суть її полягає в тому, що сучасний світ являє собою глобальну «світ-системи», головним елементом якої виступають західні країни, або країни ядра. Поруч з ними розташовуються полупериферийные країни, в недавньому минулому держави соціалістичного табору. І, нарешті, периферію утворюють відсталі країни так званого «третього світу».

На думку В. Валлерстайна, що склалася світ-системна залежність дає можливість країнам ядра експлуатувати слаборозвинені країни, які час від часу піднімають повстання проти «ядра».

У XX ст. найбільшим таким повстанням була Жовтнева революція в Росії, яка закінчилася, в кінцевому рахунку, ураженням глобальної периферії. Світ-системна теорія підкреслює історичний характер світового нерівності й залежності, тим самим натякаючи на високу ймовірність збереження даної системи міждержавних відносин у майбутньому.

Прикладів, що ілюструють цю теорію, досить багато. Це і так звана «дворівнева економіка» в країнах, що розвиваються, в якій поряд з архаїчними формами економічного життя існують розвинені сектора, цілком орієнтовані на експорт товарів у країни «ядра», і так звана «голландська» або «венесуельська» «хвороби», що проявляються переважно сировинної орієнтації економіки слаборозвинутих країн, і довготривалий, можна сказати, історично склався диспаритет економік багатьох регіонів світу.

Іншою теорією, значною мірою схожою з світ-системної, є теорія залежності А. Франка. Її схожість з концепцією «світ-системи» полягає в констатації залежності периферії від ядра, відмінність — в акценті переважно сучасного походження цієї залежності, яка виникла внаслідок несправедливого розподілу економічних ресурсів. Тобто нерівноправне становище країн у світі не є історично обумовленим, а значить, існує певна можливість подолання цього стану в майбутньому. Кращим підтвердженням даної теорії є сучасний Китай, який ще чверть століття тому перебував у лавах найменш розвинених країн світу, а сьогодні претендує на статус економічної наддержави. Приблизно те ж саме можна сказати і про Індію.

Короткий опис статті: марксизм і сучасність 1.4. Марксизм/неомарксизм про міжнародних відносинах: Сама назва цього напряму вказує на його спорідненість з теорією і практикою світового соціалізму і комунізму. У розробці теорії міжнародних відносин марксизм займав своє власне місце. Будучи за лібералізмом системної … — — 1.4. Марксизм/неомарксизм про міжнародних відносинах

Джерело: 1.4. Марксизм/неомарксизм про міжнародних відносинах

Також ви можете прочитати