Доповідь: Спорт і політика: соціологічний аналіз взаємодії в країнах СНД, BestReferat.

03.10.2015

Доповідь: Спорт і політика: соціологічний аналіз взаємодії в країнах СНД

Назва: Спорт і політика: соціологічний аналіз взаємодії в країнах СНД

Тип: доповідь Додано 07:22:22 16 лютого 2003 Схожі роботи

Переглядів: 4874 Коментарів: 0 Оцінило: 2 осіб Середній бал: 2.5 Оцінка: невідомо Завантажити

Проблеми діалектичних взаємозв’язків «політика-спорт», давно перестали бути суто академічними на Заході, в 90-е рр. привернули увагу харківських вчених з найстарішого в Україні інституту фізичної культури. Нагадаємо про багатьох публікаціях, про створення творчого колективу з участю зарубіжних дослід ників, соціологів Харківського національного університету, фахівців з математичної статистики та ін Така увага до цієї порівняно нової на просторах СНД темі не випадково.

Спорт як найважливіше суспільне явище ХХ ст. всупереч ідеалістичної формулою П. Кубертена, не може відгородитися китайською стіною від соціально-економічних і політичних процесів. Відомі вітчизняні дослідники Ст. Платонов і С. Гуськов, вперше порушивши проблему в книзі «Олімпійський спорт», довели це своїм історичним екскурсом.

Можна з певною часткою умовності побудувати криву, що показує еволюцію і метаморфози у взаємовідносинах політики і спорту. У повоєнні десятиліття крива набуває експоненціальний вигляд і названу взаємодію лавиноподібно розростається вшир і вглиб.

Цей феномен став об’єктом пильної уваги західних авторів (Р. Гофмана, М. Лойпердин гера, Д. Харгривса, Р. Эспи та ін), докторських дисертацій Ю. Н. Окафора, А. Р. Платта, Р. Тейта, М. Б. Винокура, десятків інших дослідників.

У той же час особливості політичного режиму в СРСР та інших соцкраїнах, насамперед компартійна монополія в політиці і ідеології, наклали специфічний відбиток на характер взаємозв’язків «політика-спорт». Це було жорстке підпорядкування спорту офіційним догмам держави, причому без найменшого впливу спорту, відомих спортсменів на політичний процес. Тому і не запам’яталися скільки-небудь серйозні дослідження у сфері цієї взаємодії.

Вже в перший посткомуністичний десятиліття відбулися серйозні зміни. Це зростаюче взаимопритяжение спорту і політики в Росії, на Україні, в Білорусії чекає своїх дослідників.

Назвемо кілька взаємозалежних причин.

1. Ці країни в післявоєнну епоху були великими спортивними державами.

2. У період гострої соціально-економічної кризи, небаченого для мирного часу господарського розвалу фізична культура і спорт багато в чому зберегли свої передові позиції у світі.

3. Сьогоднішня політична система в Росії і на Україні характеризується крайнім (поляризованим) плюралізмом і навіть атомізованої партійної системою (за відомою класифікацією Дж. Сарторі). В цих умовах вміле використання спорту і великих спортсменів як об’єктів всенародної любові обертається солідними політичними дивідендами.

Специфіка перехідного періоду, гостра боротьба за владу в країнах СНД змушують спиратися на спортсменів не менше, ніж на діячів культури, науки, шоу-бізнесу. (За гіпотезою авторів — з пріоритетним зростанням ролі спорту в цьому ряду.)

Ст. Платонов і С. Гуськов називають 6 напрямів використання спорту в політичних цілях. Можна запропонувати й інші класифікації цих взаємовпливів:

— у внутрішньополітичному житті та зовнішньополітичних відносинах;

— з конкретних проявів взаємозв’язків;

— з точки зору позитивів і негативів цього взаємодії і т. д.

Особливий акцент ми робимо на практичному аналізі цього явища в нинішніх умовах України, Росії, Білорусії та інших країн СНД. (Можна нарахувати кілька десятків його конкретних проявів.) Назвемо декілька найбільш примітних.

1. Безпосереднє «входження» у велику політику спортивної еліти (або використання їх політичною елітою). Згадаймо Ст. Борзова і О. Блохіна в «перших п’ятірках» «Руху» і «Громади», колективне представництво футболістів київського «Динамо» в СДПУ(о) в українських виборчих баталіях 1998 р. або участь великого Ю. Власова в президентській кампанії 1996 р. в Росії, коли він навіть в умовах жорстокої інформаційної локады за кількістю голосів майже не поступився М. Горбачову і випередив мільярдера Ст. Бринцалова. Нарешті, роль не менш знаменитого А. Кареліна в досягненні феноменального успіху передвиборного блоку «Єдність» («Ведмідь») на думських виборах 1999 р.

2. Прихід до керівництва НОКами, міжнародними та національними спортивними федераціями президентів, прем’єрів, міністрів: А. Лукашенка як президента Нок Білорусі, К. Ілюмжинова в якості президента Ноку Калмикії і Міжнародної шахової федерації, Ст. Пустовойтенко як президента федерації футболу України. Такі приклади характерні хіба що для комуністичних Китаю, Куби, посткомуністичній Румунії, арабських країн — Іраку, Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів.

3. Розширюється використання спортивного важеля виборчих кампаній через засоби масової інформації.

Для підтвердження гіпотези про зростаюче взаємовплив політики і спорту автори напередодні парламентських виборів 1998 р. провели експертне опитування ряду українських фахівців. У соціологічному дослідженні були задіяні 2 групи по 30 осіб у кожній. Репрезентативність і якість опитування забезпечувалися професійним і науковим рівнем респондентів. Першу групу («політиків») представляли депутати Верховної Ради XIII і XIV скликань, партійні діячі, ректори і проректори ряду вузів, професори-політологи, а також молоді вчені. У другій групі («діячів спорту і спортсменів») — ректори і проректори, завідувачі кафедрами фізкультурних вузів, заслужені працівники фізичної культури і спорту, олімпійські та світові чемпіони, молоді викладачами та аспіранти.

Автори запропонували респондентам висловити своє бачення проблеми «спорт і політика», відповідаючи на 6 головних і ряд додаткових питань, які задавалися в ході інтерв’ю або бесіди. При всій несподіваності і навіть парадоксальності декількох відповідей відзначимо головне. Абсолютна більшість респондентів були одностайні: міцніючий союз політики і спорту — це об’єктивне явище, породження зростаючого суспільно-економічного значення, незвичайної популярності фізичної культури і спорту.

3. Це все очевидніша перетворення спорту в важливий фактор політичного процесу, боротьби за політичну владу, в один з найефективніших важелів виборчих кампаній.

І якщо 2-3 десятиліття тому можна було говорити про одностороннє вплив політики на спортивну життя (точніше, про втручання в неї всупереч ідеалістичної формулою П. Кубертена), то сьогодні мова йде про діалектичних, поглиблюються і багатоманітних взаємозв’язках.

Головний висновок: діалектика політики і спорту представляє не тільки академічний, але і великий практичний інтерес для сучасного політичного процесу держав СНД.

Автори переконані в необхідності подальшого, у тому числі колективного, дослідження цього явища, поки ще залишається «терра інкогніта» у посткомуністичному світі. Особливу актуальність набувають:

— визначення механізмів посилення політичного представництва спорту в органах державної влади, законного лобіювання його інтересів;

— ефективне використання всієї системи ЗМІ для пропагандистського забезпечення та розширення представництва спортсменів і спортивних діячів в законодавчих і виконавчих органах влади;

— розробка у рамках «паблік рілейшнз» теорії і методики такого інформаційно-пропагандистського забезпечення.

Список літератури

Н. Олійник, В. Ашанін, О. Камаєв, Ст. Кудиненко, Л. Таран, Л. Епштейн, Харківський державний інститут фізичної культури. Спорт і політика: соціологічний аналіз взаємодії в країнах СНД.

Короткий опис статті: спорт і політика Проблеми діалектичних взаємозв’язків «політика-спорт», давно перестали бути суто академічними на Заході, в 90-е рр. Привернули увагу харківських вчених з найстарішого в Україні інституту фізичної культури. доповідь: спорт політика: соціологічний аналіз взаємодії країнах снд bestreferat шпаргалки

Джерело: Доповідь: Спорт і політика: соціологічний аналіз взаємодії в країнах СНД — BestReferat.ru

Також ви можете прочитати