Марксизм і національне питання

Філософія марксизму, основні етапи її розвитку та найвизначніші представники.

18.09.2015

Основні положення матеріалістичного розуміння історії.

Суспільний прогрес та його критерії.

Марксизм — це діалектико-матеріалістична філософія, основи якої заклали Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Істотною відмінністю цієї теорії від усіх попередніх навчань у філософії є те, що це практична філософія для застосування в реальній політиці. Якщо раніше філософія намагалася тільки дослідити, зрозуміти і пояснити світ, то марксизм намагається зробити те ж саме, але з єдиною і головною метою — змінити світ.

Зміна світу розуміється марксизмом як політичний процес, пов’язаний з насильницькими, примусовими діями в соціальній сфері. Таким чином, критерієм істини в марксизмі є практика буття, як в традиційній філософії, а саме революційна практика, яка своїми успіхами в політичних реаліях історії повинна підтверджувати теоретичні викладки марксизму.

Сама ж ця революційна практика повинна марксизму здійснюватися діяльністю мас, а саме пролетаріатом, інтереси, якого ця філософія закладала в головний сенс головної своєї мети — зміни світу.

Карл Маркс і Фрідріх Енгельс світоглядно знаходилися на позиціях гегелівської діалектики. Потім, після їх зустрічі у 1844 році, вони спільно розробили новий світогляд, де діалектика поєднується з матеріалізмом.

Розроблений ними діалектичний матеріалізм розглядає світ і все існуюче в ньому як матерію в її різноманітних проявах. У світі існує тільки матерія, матерія існує незалежно від свідомості і знаходиться в постійному русі, зміні та розвитку. Діалектичний матеріалізм стверджує первинність матерії і вторинність свідомості. Будучи властивістю високоорганізованої матерії, свідомість здатна давати правильне відображення дійсності, пізнавати світ і знаходити об’єктивну істину.

З позицій діалектичного матеріалізму Маркс і Енгельс пояснювали не тільки природу, але і історію суспільства. З їх точки зору розвитку суспільства визначальними факторами є не потойбічні сили, не духовна діяльність, не свідомість людей, а матеріальні умови їх життя, виробництво матеріальних благ і складаються на цій основі економічні відносини.

Вся людська історія, виключаючи її першу сходинку — первісне суспільство, і вищий її щабель — комунізм, є історією боротьби класів. Сенс історії полягає у тому, що переможе нова, справедлива суспільно-економічна формація, комунізм, і на цьому історичні зміни суспільства закінчаться. Це відбудеться вже в найближчому майбутньому, коли капіталізм зміниться комунізмом в результаті пролетарської революції, яка встановить диктатуру пролетаріату спочатку в розвинених капіталістичних країнах, а потім і у всьому світі.

Але це буде означати лише кінець передісторії людства, оскільки початок його справжньої історії після перемоги комунізму тільки починається, так як зміст історії буде полягати в переході від класового суспільства до бесклассовому, до процвітаючому суспільству майнової рівності всіх людей.

Проте в діалектико-матеріалістичної філософії історична практика розуміється не як закономірний, але пасивний результат необхідних процесів економічних відносин. Фундаментальна ідея марксизму щодо історичної практики полягає в тому, що вона є первинною по відношенню до всього духовного світу, і до культури, тобто володіє активністю у формуванні результатів історії за рахунок цілеспрямованої діяльності людей і, таким чином, вимагає активної життєвої позиції кожної людини.

Творці марксизму вважали, що їх філософське вчення буде змінюватися, уточнюватися і збагачуватися в процесі розвитку науки і появи нових факторів історичної практики.

В кінці 19 на початку 20 століття в теоретичне розвиток марксизму внесли свій внесок послідовники Маркса і Енгельса: Бабель, Каутський, Лафарг, Бернштейн, Плеханов та ін В основному вони займалися популяризацією марксизму для його поширення та пропаганди в цілях підготовки пролетарської революції в економічно розвинених країнах Європи.

Суттєвий внесок у подальший розвиток діалектико-матеріалістичної філософії вже в нових історичних умовах вніс в. І. Ленін, відкинув застарілі положення марксизму, які вже не мали силу в мінливому світі. У цей період марксизм прийняв форму марксизму-ленінізму, який розвинув далі матеріалістичне розуміння історії у формі вчення історичного матеріалізму.

Основні положення історичного матеріалізму виглядають наступним чином:

1.Необхідною умовою існування людей є виробництво матеріальних благ. Отже, матеріальне виробництво є основою всієї людської діяльності.

2.Матеріальне виробництво завжди носить суспільний характер і завжди відбувається в певній суспільній формі. Суспільна форма, в якій здійснюється процес матеріального виробництва — це є система виробничих відносин.

3.Існує не один, а кілька типів виробничих відносин. Таким чином, в історії існує кілька типів і форм суспільного виробництва.

4.І тому з новою силою постає питання: чому в одну епоху панує одна система економічних відносин, в іншу — інша, в третю — третя?

5.Відповідь: характер виробничих відносин визначається рівнем розвитку продуктивних сил суспільства. Таким чином, в основі зміни систем виробничих відносин, а тим самим і способів виробництва, лежить розвиток продуктивних сил.

Марксизм поділяє всі історичні форми людської цивілізації на п’ять суспільно-економічних формацій:

-первіснообщинна,

-рабовласницька,

-феодальна,

-капіталістична,

-комуністична (включає дві фази — соціалізм і комунізм).

При цьому переходи людства від формації до формації в марксизмі вважаються етапами суспільного прогресу.

Суспільний прогрес — це поступальний рух людства до вищої мети, до ідеалу блага, гідного загального бажання. Прогрес в його чисто логічному сенсі — це розвиток від нижчого до вищого. Але постає питання про критерії, на підставі яких можна було б однозначно трактувати один тип суспільства, як більш прогресивний, по відношенню до іншого.

Оскільки проблеми людини є центральними, то критерії прогресу повинні охоплювати всі сфери життя людини, включаючи не тільки прогрес навколишнього його дійсності, але і прогрес в розвитку самої людини.

А оскільки основою будь-якого розвитку є розвиток способу виробництва, то критеріями прогресу можна вважати факти розвитку науки і техніки, що сприяють оптимізації та автоматизації виробництва, тобто критерії науково-технічного прогресу (НТП).

І оскільки результатами НТП є позитивні зрушення в темпах зростання економіки, то економічні показники також є критеріями суспільного прогресу.

Але всі перераховані вище критерії не повинні затуляти головну проблему — підвищення рівня життя трудящих, зростання народного добробуту і поліпшення загальної якості життя, тобто, повинні переходити до критеріїв соціального прогресу.

Крім того, в перелік критеріїв повинні входити позитивні зміни духовності людини, підвищення його морального рівня, постійного самовдосконалення, тобто, критерії духовного прогресу.

Таким чином, в сумі вищесказаного, критеріями суспільного прогресу є:

1.Розвиток науки і техніки.

2.Темпи зростання виробництва, продуктивності праці.

3.Ступінь свободи людини від природи в повсякденному житті.

4.Ступінь свободи людини від експлуатації в процесі виробництва.

5.Рівень демократизації суспільного життя.

6.Рівень реальних можливостей для всебічного розвитку людини.

7.Збільшення людського щастя і добра.

Основні терміни

ДІАЛЕКТИКА — метод філософського пізнання, що виходить з ідеї саморозвитку процесів дійсності.

ДІАЛЕКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ — марксистське вчення про закономірності розвитку світу, засноване на принципі первинності матерії і вторинності свідомості.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ — влада робітничого класу, що встановлюється в результаті революції, і объявляющая право на використання сили для придушення протидії цьому інших класів.

ІСТОРИЧНИЙ МАТЕРІАЛІЗМ — марксистське вчення про закономірності історичного розвитку суспільства.

КАПІТАЛІЗМ — суспільство, в якому основним є власністю промислово-фінансовий капітал.

КЛАСИ (марксизм) — великі групи людей, що розрізняються способами отримання частки суспільного багатства і розмірами цієї частки.

КОМУНІЗМ — змінює капіталізм безстанова формація, заснована на суспільній власності на засоби виробництва.

КРИТЕРІЙ — ознака, за якою що-небудь вважається істинним.

МАРКСИЗМ — матеріалістична система філософських, економічних і соціально-політичних поглядів Маркса та Енгельса.

МАТЕРІАЛІЗМ — протягом філософії, де первинним виступає матерія, а вторинним свідомість.

МАТЕРІЯ — те, з чого речовинно складається світ.

НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС — поступальний розвиток теоретичного наукового знання, що характеризується ефективної практичної реалізацією в техніці.

СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ — певний, історично сформований тип суспільства.

СУСПІЛЬНИЙ ПРОГРЕС — поступове культурний і соціальний розвиток людства.

СУСПІЛЬСТВО — система взаємовідносин та умов, що об’єднує людей у стійке спільне співіснування.

ПЕРВІСНО-ОБЩИННИЙ ЛАД — безкласове людське суспільство до появи приватної власності і держави.

ПОЛІТИКА — діяльність, пов’язана з процесами отримання влади, реалізації влади або впливу на владу.

ПРОГРЕС — розвиток від нижчого до вищого, від менш досконалого до більш досконалого, від простого до більш складного у своїй організації.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ — кількість матеріального продукту, що утворюється за одиницю часу.

ПРОДУКТИВНІ СИЛИ — застосовувані у виробництві знаряддя праці, технології, транспорт, приміщення, предмети праці і т. д. і люди, як носії знань, умінь, навичок, виробничого досвіду.

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ — відносини людей у процесі виробництва.

ВИРОБНИЦТВО МАТЕРІАЛЬНЕ — процес створення матеріальних благ.

ПРОЛЕТАРІАТ — найманий робітник у капіталістичному суспільстві, що продає свою працю.

ПРОПАГАНДА — поширення ідей для формування у мас певних політичних поглядів.

РАБОВЛАСНИЦЬКИЙ ЛАД — суспільство, в якому основною економічною власністю є раби.

РЕВОЛЮЦІЯ — повний і раптовий кардинальний переворот у державному і суспільному устрої.

СПОСІБ ВИРОБНИЦТВА — історично сформований спосіб добування матеріальних благ.

ФЕОДАЛЬНИЙ ЛАД — суспільство, в якому власністю, що визначає соціальний стан і вплив на владу, є земля і прикріплені до неї люди.

12. Філософія марксизму, основні етапи її розвитку й найвидніші представники. — поняття і види. Класифікація, сутність та особливості.

Зміст книги відкрити закрити

Філософія марксизму, основні етапи її розвитку та найвизначніші представники.
— МИЛЕТСЬКА ШКОЛА

Філософія марксизму, основні етапи її розвитку та найвизначніші представники.
— АНАКСИМАНДР.

Філософія марксизму, основні етапи її розвитку та найвизначніші представники.
— АНАКСИМЕН.

Філософія марксизму, основні етапи її розвитку та найвизначніші представники.
— ГЕРАКЛІТ

Короткий опис статті: марксизм і національне питання 12. Філософія марксизму, основні етапи її розвитку й найвидніші представники. філософія, філософ, матерія, час, свідомість, суспільство

Джерело: Філософія марксизму, основні етапи її розвитку й найвидніші представники.

Також ви можете прочитати