Книги карла маркса

Карл МАРКС * Біографія * Фотографія

04.10.2015

Карл МАРКС * Біографія * Фотографія
Карл МАРКС /Karl MARX/ ( 5.5. 1818 — 14.3.1883), основоположник марксизму-ленінізму .

Німецький економіст і політичний діяч. Засновник теорії наукового соціалізму, основоположник марксизму. Карл Маркс народився 5 травня 1818 в трірі в сім’ї єврея Генріха Маркса, прийняла протестантизм, — радника юстиції, який обіймав посаду адвоката при вищому апеляційному суді в Трірі. Батько Карла Маркса народився в квітні 1777 в Саарлуї (помер 10 травня 1838 у Трирі) в родині рабина. Протестантизм прийняв для усунення перешкод у юридичній діяльності. Був старшиною корпорації адвокатів Тріра і як юрист користувався великим авторитетом.

З травня 1842 публікувався в «Рейнській газеті» (Rheinische Zeitung), яка видавалася в Кельні опозиційними колами прусської буржуазії, а з 15 жовтня став одним з редакторів газети. 1 квітня 1843, згідно з указом, газета була закрита. 19 червня 1843 Карл Маркс одружився на Женні фон Вестфален — доньки радника Людвіга фон Вестфален, дружила з батьком Карла.

З травня по жовтень 1843 Маркс провів у Крейцнахе, а в жовтні переїхав у Париж, де мав намір видавати суспільно-політичний журнал. Єдиний номер журналу «Німецько-французький щорічник» (Deutsch-Franzosische Jahrbucher), що ознаменував собою остаточний перехід Маркса від ідеалізму до матеріалізму і від революційного демократизму до комунізму, вийшов в лютому 1844. Маркс зайнявся вивченням політичної економії і Великої французької революції.

Друкувався

на сторінках німецької емігрантської газети «Форвертс!» (Vorwarts!); у видавництві газети в кінці серпня 1844 відбулося очне знайомство К. Маркса з Ф. Енгельсом. У лютому 1845 році була опублікована перша спільна робота К. Маркса та Ф. Енгельса — «Святе сімейство, або Критика критичної критики». У січні 1845, на вимогу пруського уряду, французькі власті розпорядилися про висилку редакторів і співробітників «Форвертс!». 3 лютого 1845 Маркс виїхав в Брюссель, а в квітні туди ж приїхав Енгельс. На початку 1846 Маркс створив Брюссельський Комуністичний кореспондентський комітет.

На початку 1847 керівники «Союзу справедливих» звернулися до Марксу і Енгельсу з пропозицією про реорганізацію спілки. У червні 1847 в Лондоні за участю Енгельса відбувся 1-й конгрес, що поклав початок Союзу комуністів. Карл Маркс очолив Брюссельський окружний комітет Союзу, а для відкритої пропаганди комуністичних ідей заснував легальне Німецьке робоче суспільство. В кінці листопада — початку грудня 1847 на 2-му конгресі Союзу комуністів у Лондоні Марксу і Енгельсу було доручено скласти програму союзу. В лютому 1848 «Маніфест Комуністичної партії», написаний Марксом і Енгельсом, вийшов з друку.

4 березня 1848 р. Маркс був висланий з Бельгії і знову переїхав у Париж, де сформував новий ЦК Союзу комуністів і заснував клуб німецьких робітників з метою повернення німецьких емігрантів на батьківщину. На початку квітня виїхав до Німеччини і 11 травня прибув у Кельн, де з 1 червня 1848 по 19 травня 1849 був редактором щоденної «Нової Рейнська газети», входив в керівництво кельнського Демократичного суспільства, в Рейнський окружний комітет демократів, з жовтня 1848 по лютий 1849 був головою Кельнського робочого союзу. За цей час Маркс двічі притягувався до суду присяжних і обидва рази був виправданий. У травні 1849 р. прусський уряд домігся припинення випуску «Нової Рейнська газети», а Карл Маркс, під час свого перебування в Брюсселі вийшов з прусського підданства, піддався вислання з Німеччини.

На початку червня він переїхав у Париж, а 24 серпня 1849 — в Лондон, де зайнявся реорганізацією Союзу комуністів, відтворив ЦК. У 1850 Маркс і Енгельс почали видавати журнал «Нова Рейнська газета. Політико-економічний огляд» (Neue Rheinische Zeitung. Politisch-Okonomische Revue). Восени 1850 розбіжності з фракцією Виллиха — Шаппера призвели до розколу Союзу комуністів і 17 листопада 1852, за ініціативою К. Маркса Союз був фактично розпущено. 28 вересня 1864 Маркс був учасником установчих зборів Міжнародного товариства робітників (1-го Інтернаціоналу), фактично очоливши його керівний орган.

В Генеральній раді беззмінно обіймав посаду секретаря-кореспондента для Німеччини, в 1870 на прохання утворилася в Женеві Російської секції став секретарем-кореспондентом Генеральної ради для Росії. Наприкінці 1873 діяльність Інтернаціоналу фактично припинилася (офіційно був розпущений у 1876). Перебуваючи в Лондоні, Маркс співпрацював з низкою пролетарських і буржуазних газет: «Пиплс пейпер» (People’s Paper), «Реформ» (Reform; емігрантська газета в США), «Нью-Йорк дейлі трибюн» (New York Daily Tribune; був кореспондентом з серпня 1851 по березень 1862), «Преса» (Presse; віденська ліберальна газета).

У вересні 1867 був виданий 1-й том «Капіталу». Паралельно з роботою над 2-м і 3-м томами «Капіталу» К. Маркс працював над перекладами першого тома на інші мови: Р. А. Лопатіну і Н.Ф. Даниельсону Маркс допоміг підготувати російське видання, що вийшло в 1872 (російську мову він вивчив у 1869). Значну увагу він приділяв всесвітньої історії, хімії, агрохімії, геології, біології. З початку 80-х років здоров’я Маркса погіршився. У грудні 1881 померла його дружина, а в січні 1883 — старша дочка Женні. У січні 1883 Карл Маркс захворів бронхітом, який спричинив за собою ряд ускладнень і 14 березня 1883 році він помер. Похований був 17 березня 1883 на Хайгетском кладовищі в Лондоні.

З семи дітей Карла Маркса вижило лише троє дочок — Женні, Лаура і Елеонора. Елеонора — молодша дочка К. Маркса, народилася 16 січня 1855 р. в Лондоні (померла 31 березня 1898 р. в Лондоні), пішла по стопах батька, ставши одним з діячів англійської і міжнародного робочого руху. У 1884 році вийшла заміж за Е. Эвелинга (Aveling). Була в числі засновників Соціалістичної ліги (заснована у 1884) і Незалежної робочої партії (заснована в 1893). Від злиднів сім’ю Маркса рятувала допомогу Енгельса, який працював у конторі текстильної фірми в Манчестері.

Серед робіт Карла Маркса — статті, памфлети, міжнародні огляди, рецензії, книги: «Відмінність між натурфілософією Демокріта і натурфілософією Епікура» (1841), «Замітки про новітню пруську цензурної інструкції» (лютий 1842; критика прусської урядової системи і поліцейських заходів проти опозиційної преси), «Дебати шостого рейнського ландтагу», «Виправдання мозельського кореспондента», «Комунізм і аугсбургська «Allgemeine Zeitung», «До єврейського питання» (лютий 1844), «До критики гегелівської філософії права. Введення» (лютий 1844), «Економічно-філософські рукописи» (1844; критика класиків англійської політичної економії А.Сміта і Д. Рікардо), «Святе сімейство, або Критика критичної критики» (Die Heilige Familie oder Kritik der Kritischen Kritik; лютий 1845; перша спільна робота К. Маркса та Ф. Енгельса; спрямована проти младогегельянцев), «Тези про Фейєрбаха» (Ludwig Feuerbach), «Німецька ідеологія» (1846; 2 томи), «Циркуляр проти Криге», «Злидні філософії. Відповідь на «Філософію злиднів» пана Прудона» (Misere de la philosophic, reponse a la philosophic de la misere de M. Proudhon; 1847; французькою мовою), «Маніфест Комуністичної партії» (лютий 1848; спільно з Ф. Енгельсом), «Червнева революція» (1848; стаття про Червневому повстанні 1848 р. в Парижі), «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.» (1850), «Великі мужі еміграції» (1852, публікація в 1930; памфлет, спрямований проти дрібнобуржуазних демократів), «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (Der 18-te Brumaire des Napoleon Bonaparte; 1852; про бонапартистском переворот 2 грудня 1851 р. у Франції), «Викриття про кельнському процесі комуністів» (грудень 1852), «Лорд Пальмерстон» (памфлет), «Викриття дипломатичної історії XVIII століття» (памфлет), «Пан Фогт» (1860; памфлет), «Критика політичної економії» (Zur Kritik der politischen Oekonomie; 1857-1858; перший варіант «Капіталу»), «Економічна рукопис 1861-63 р.» (чорновий начерк всіх трьох томів «Капіталу»; понад 200 друкованих аркушів), «Заробітна плата, ціна і прибуток» (1865), «Капітал» (Das Kapital. Kritik d. politischen Oekonomie; видання 1-го тому — вересень 1867; 2-й і 3-й томи видано Ф. Енгельсом після смерті К. Маркса: 2-й том у 1885, 3-й том у 1894), “Громадянська війна у Франції» (1871), «Уявні розколи в Інтер» (березень 1872), “Критика Готської програми» (1875), «Математичні рукописи» (дослідження в області диференціального числення)

Автор-упорядник короткої біографії Карла Маркса — Олена Лавренова

Короткий опис статті: книги карла маркса Білопілля. Історія Білопілля, відомі білопільчани, погода в Білопіллі, форум белопольчан, білопольські новини інформер, еротика, дівчина дня, красиві дівчата, красиві молоді дівчата, шпалери красивих дівчат, еротичний інформер, еротичний календар, юні фотомоделі, відомі люди, біографії відомих людей, фотографії відомих людей, фото білопілля, біографії відомих людей, фотографії відомих людей, фото

Джерело: Карл МАРКС * Біографія * Фотографія

Також ви можете прочитати