Соціологічна теорія марксизму

Класова теорія марксизму: її роль в поясненні історичного процесу.

28.09.2015

Класова теорія марксизму: її роль в поясненні історичного процесу.

Своє завдання МАРКС бачив в тому, щоб сформулювати «закон прогресу» — закон виникнення, розвитку і зміни суспільно-економічних формацій, а також науково обгрунтувати його мета. Представивши історичну зміну формацій як природний-ний перехід суспільства від первісності до рабовладению і далі послідовно до феодалізму, капіталізму і до заключної стадії людського розвитку -комунізму, він вважав, що підвів міцний фундамент наукового знання під історичне рух. Тепер з предмета утопічних мрій суспільний ідеал перетворюється в необхідний продукт закономірного розвитку. Вчення Маркса К. про формаціях з методологічної точки зору є важливою науковою процедурою пізнання історії людства, спрямований на виділення певних соціальних типів, в яких в узагальненій формі виражається специфіка тих чи інших етапів її розвитку. Цей науковий прийом дуже широко використовував у дослідженні соціального життя М. Вебер (про що говорить його вчення про ідеальні типи), а також Ф. Теніс у своїй концепції про «суспільство» і «спільності».

Власну соціологічну концепцію в концентрованому вигляді К. Маркс виклав у передмові «До критики політичної економії». За Марксом, хід всемир-ної історії, кінцева причина і вирішальна сила всіх найважливіших історичних подій знаходиться у матеріальному виробництві, в характері економічного розвитку суспільства і витікає звідси поділ суспільства на різні класи і в боротьбі цих класів між собою. Криза суспільства починається з кризи матеріального способу виробництва, з невідповідності виробничих відносин продуктивним силам, по мірі поглиблення якого настає епоха соціальної революції. Остання і виражає собою перехід від однієї формації до іншої. Свій погляд на провідну роль матеріального виробництва в історичному розвитку людства (суспільства) засновники марксистської теорії обґрунтовували тим, що в попередній історіографії панувала ідеалістична точка зору, яка виключала будь-яку боротьбу класів з-за матеріальних інтересів і взагалі не мала справи з останніми. Виробництво, як і всі матеріальні фактори, згадувалися ідеалістичною філософією тільки як побічні, підлеглі елементи культурного розвитку. Саме нові явища життя змусили Маркса і Енгельса піддати перегляду існуючі історичні пояснення і прийти до висновку, що в основі всього історичного розвитку лежать економічні відносини виробництва та обміну. Цей підхід, як матеріалістичний погляд на історію, пояснював виникнення суспільної свідомості виходячи з матеріальних умов людського буття, а не навпаки, як це було раніше. Підкреслюючи важливість виробничих відносин, Маркс стверджував, що суспільство як поняття ототожнюється певним чином з виробничими відносинами, взятих у їх сукупності. «Виробничі відносини у своїй сукупності, — пише він, — утворюють те, що називають суспільними відносинами, суспільством, і при тому утворюють суспільство, що перебуває на певному ступені історичного розвитку, суспільство із своєрідним відмітним характером»32.

Проте було б неправильно вважати, що вчення Маркса про суспільство вичерпується лише виробничими відносинами, що всі суспільні відносини зводяться до характеру виробництва. Він дає розгорнуту структуру суспільства, виділяючи: соціаль-ні аспекти, політичні, пов’язані з формою державного устрою, а також вказує і на духовну сторону життя, тобто розглядає його як певну систему, що складається з різних елементів, де системоутворюючим елементом, безумовно, виступають виробничі відносини, або економіка. Більш широке розуміння характеру суспільного життя та її структури дає таке визна-поділ суспільства: «Що таке суспільство, яка б ні була його форма? Продукт взає-модействия людей. Вільні люди у виборі тієї чи іншої суспільної форми? Аж ніяк ні. Візьміть певну ступінь розвитку продуктивних сил людей, і ви отримаєте певну форму обміну і споживання. Візьміть певну сту-пінь розвитку виробництва, обміну та споживання, і ви отримаєте певний суспільний лад, певну організацію сім’ї, станів або класів — сло-вом, певне громадянське суспільство. Візьміть певне громадянське суспіль-ство, і ви отримаєте певний політичний лад, який є лише офіційні-альних вираженням громадянського суспільства»33.

Отже, за Марксом, щоб жити, люди повинні виробляти матеріальні засоби до життя, а для того, щоб виробляти ці кошти, вони повинні об’єднуватися, створюючи тим самим соціальні зв’язки і відносини. Таким чином, товариство виступає у Маркса як сукупність відносин — відносин у процесі виробництва з природою і один з одним. З появою соціальних зв’язків і відносин, а вони виникають в процесі формування самої людини, починають вступати в дію і основні закони (передумови) об’єднання людей, а саме: починається громадське поділ праці і поділ суспільства на професії, а потім, з появою приватної власності, відбувається поділ на соціальні класи, верстви, групи і т. д. Отже, починається формування різних видів суспільних них відносин: соціально-класових, політичних, а в результаті поділу праці на працю розумовий і фізичний відбувається формування різних структур свідомості і духовного життя взагалі. Причому цей процес Маркс розглядав історично, як зміну способу виробництва, де вирішальним моментом, що відокремлює один спосіб виробництва від іншого, виступає характер володіння засобами виробництва. Різні відносини до засобів виробництва формують різні типи суспільства, або, по термінології Маркса, суспільно-економічні формації, які відповідають певному рівню розвитку продуктивних сил.

За усталеною традицією в західній соціології розуміння Марксом суспільства і його ідею суспільного розвитку відносять до так званої теорії конфлікту. Це пов’язано з тим, що Маркс вважав, що в умовах анта гонистических товариств рушійною силою суспільного розвитку виступає класова боротьба. Класова боротьба (кон-фликт) виникає з-за того, що люди поділені на різні класи згідно з їх відношенням до засобів виробництва. Звідси економічне і соціально-політичне становище класів така, що воно неминуче змушує їх стикатися. Причому ця класова боротьба багатопланова. Вона торкається не тільки виробництво, пов’язане з розподілом і володінням матеріальних благ, але і політику, побут, родинні зв’язки, розвиток наукових ідей, громадська думка, мистецтво і т. д. Таким чином, за Марксом, антагоністичні класи не мають загальних цінностей і вся складна структура суспільного життя знаходиться під прямим або опосередкованим впливом класової боротьби. Більше того, Маркс і його послідовники розглядали класову боротьбу як безпосередню рушійну силу історії, а боротьбу між буржуазією і пролетаріатом як основний важіль соціальної революції-ції.

Політичний та ідеологічний характер праць Маркса очевидний, і, хоча він претен-довал на науковість і систематичність, він ніколи не дотримувався філософії ній-тралитета і терпимості, причому не тільки до класових ворогів, але і до своїх наукових опонентів 34. Що стосується капіталістичної системи, то він вважав її несправедливою і експлуататорської по відношенню до робітників і віщував час, коли контроль над багатством і політичною владою буде взято робітниками, що дозволить встановити інший, соціалістичний, тип суспільства, який буде ґрунтуватися на суспільній рівності.

Основні марксистські положення, які широко використовуються і в сучасній соціології, пов’язані з поясненням відносин між людьми і працею. У цьому плані навіть ті, хто далекий від марксизму по своїм політичним переконанням і теоретичним настановам включають в свій науковий арсенал багато з його методології та понятійно-го апарату, а поставлені ним проблеми залишаються актуальними для соціальних наук у цілому.

Отже, при всіх ідеологічних «витрати» соціологічні представле-ня марксизму є невід’ємною частиною соціологічної науки. К. Маркс одним з перших на багатому фактичному матеріалі представив суспільство як продукт історично-го розвитку, як динамічно розвивається систему. У марксизмі дан всесторон-ний аналіз класової структури суспільства, показано, що всі індивіди належать до певних соціальних класів, поділ на які відбувається з відношення до засобів виробництва і розмірами одержуваного винагороди. Маркс показав, що поділ на класи засноване на нерівності, що призводить до соціальних конфліктів, як явищу, необхідного для суспільного розвитку і прогресу.

Оцінюючи погляди К. Маркса та Ф. Енгельса, необхідно мати на увазі, що з зраді-ням суспільно-історичних реалій їх погляди багато в чому змінювалися. Безумовно, соціологія марксизму другої половини XIX століття не зводиться до революційного пролетарського месіанства «Маніфесту Комуністичної партії». У творах 70-80-х рр. вони часто критикують, за їхнім власним висловом, «наївні ілюзії», «дитячий ентузіазм» своїх ранніх робіт. Так, в одному з листів, написаних Енгельсом на схилі років, роз’яснюючи суть матеріалістичного розуміння історії, він прямо зазначили-чає, що послідовники марксистської теорії дуже абсолютизируют роль еконо-мічних фактору в суспільному розвитку і невиправдано зводять все різноманіття суспільного життя лише до її матеріальних умов. Певну провину в подібної абсолютизації ролі економіки Енгельс бере і на себе з Марксом. Одне-тимчасово він пояснює, що вони в полеміку зі своїми опонентами свого часу були змушені акцентувати увагу саме на цьому головному факторі, який повно-стю заперечувався попередніми соціально-філософськими вченнями. На його думку, матеріалістичне розуміння історії не зводиться тільки до економічного детерминизму і, щоб зрозуміти історичний розвиток людського суспільства, необ-хідно враховувати всю сукупність факторів, що так чи інакше беруть участь в соціально-історичному процесі. У цьому зв’язку дивна фраза, яку, як вважають, одна-жды виголосив К. Маркс, маючи на увазі своїх послідовників: «Я не марксист».

Вивчаючи соціологічне спадщина марксизму, необхідно мати на увазі, що воно далеко не вичерпується тим набором проблем, до яких його іноді спрощено намагаються звести. У цьому зв’язку особливо важливо враховувати величезний гуманістичний «заряд» ідей марксизму, віра в творчі здібності людини та ідеали свободи, бо у версії «радянського державного марксизму» ці аспекти творчості К. Маркса та Ф. Енгельса виявилися багато в чому незатребуваними не тільки в практиці побудови соціалізму, але і в теорії.

Маркс і Енгельс були одними з перших, хто використовував дані емпіричних з-циологических досліджень у своїх теоретичних розробках («Анкета для робітників», «Становище робітничого класу в Англії» та ін.), тобто мова йде про обґрунтування принципів збору, обробки і використання соціологічної інформації при аналізі соціальної реальності.

Існує безліч тлумачень соціології марксизму, кожне з яких пре-тендовало або претендує на істинне висловлення думок Маркса. І тут слід відзначити лише один момент — їх ідеї насамперед необхідно розглядати в контексті соціокультурних цінностей того часу і простору. Саме це позво-лит більш об’єктивно і неупереджено оцінити не тільки теоретичні помилки та по-літичні омани К. Маркса та Ф. Енгельса, але і зрозуміти справжню цінність і суть їх соціологічної теорії.

Короткий опис статті: соціологічна теорія марксизму

Джерело: Класова теорія марксизму: її роль в поясненні історичного процесу. — Відповіді на питання — Відповіді на екзаменаційні квитки — Соціологія на відмінно!

Також ви можете прочитати