Марксизм і виклики глобалізації Розділ 1 . Євген Герасимов

23.09.2015

Марксизм і виклики глобалізації Глава 1
Марксизм і виклики глобалізації
по-американськи в сучасному світі

Маркс К. про формационном поступальний характер розвитку людського суспільства.

Написання праці «Марксизм і виклики глобалізації по-американськи у сучасному світі» обумовлено тим, що: по-перше, багато хто на Заході представляють глобалізацію як щось нове, що відноситься до кінця ХХ століття; по-друге, ігнорується той факт, що глобалізація – це феномен історичного розвитку людського суспільства; по-третє, не приймається до уваги марксистський підхід до глобалізації як формаційному процесу розвитку людського суспільства.

Методологічною основою пізнання сутності та змісту глобалізації в сучасному світі має бути марксистське вчення про діалектиці, де теорія глобалізації повинна виступати одночасно і методом наукового пізнання і прогнозування. «Отже, – як справедливо писав П. В. Копнін, – метод одночасно є теорією, а теорія методом». 1 Ігнорування діалектичного методу в пізнанні глобалізаційних процесів в сучасному світі веде до заперечення вчення К. Маркса та Ф. Енгельса про всесвітньо-історичному розвитку людського суспільства, де формація – щабель поступального розвитку людства. 2

Термін формація – соціально-філософське поняття. К. Марксу належить заслуга відкриття і розробки методології дослідження історії як закономірного процесу розвитку і переходу від одного типу суспільства до іншого і введення в обіг терміну «формація». Термін формація вперше використовувався К. Марксом у роботі «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта», коли він писав, що на зміну феодальному ладу приходить «… «нова суспільна формація», відповідна буржуазного суспільства у Франції». 3 І тільки у Передмові «До критики політичної економії» К. Маркс доводить, що «не одна суспільна формація не гине раніше, ніж розвинуться всі продуктивні сили, для яких вона дає досить простору, і нові більш високі виробничі відносини ніколи не появляються раніше, ніж дозріють матеріальні умови їх існування в надрах самого старого суспільства» 4. Маркс К. вважає, що «в загальних рисах, азіатський, античний, феодальний і сучасний, буржуазний, способи виробництва можна позначити як прогресивні епохи економічної суспільної формації» 5 .

З вище зазначеного можна зробити висновок, що принцип діалектики в застосуванні до аналізу людського суспільства означає, що процес розвитку останнього носить поступальний характер, йде закономірним чином від нижчих до вищих щаблів розвитку. Кожна така якісно своєрідна сходинка в розвитку суспільства отримала в теорії завдяки К. Марксу назва формаційної ступені. Попередня формація готує становлення нової, більш прогресивної як з точки зору зростання використання людиною сил природи, так і з точки зору зміни суспільних відносин – від архаїчної суспільної формації (первісного комунізму) до економічної суспільної формації і від неї, звернемо увагу, знову до архаїчної суспільної формації, але як пише Маркс К., це «… «новий лад», до якого йде сучасне суспільство, буде відродженням (a revival) в більш досконалій формі (in a superior form) суспільства архаїчного типу» 6 .

Що означає відродження у більш сучасній формі архаїчного типу суспільства? На поставлене нами питання Маркс К. писав: «… знищенням капіталізму і поверненням сучасного суспільства до вищої форми найбільш архаїчного типу – до колективного виробництва і колективного присвоєння» 7. тобто, за термінологією К. Маркса до «практичного гуманізму», – комунізму.

Отже, не менш важливим аспектом наукового пізнання глобалізації є пізнання закономірностей її розвитку в минулому, з одного боку, і в даний час – з іншого. На цій основі тільки і можливе прогнозування майбутнього в суспільному розвитку.

«…Глобалізація, – як пише Ульріх Бек, – є найбільш вживаним і злоупотребляемым – і найменш висвітленим, ймовірно, самим незрозумілим, затуманеним, політично ефективним словом (гаслом, зброєю в спорі) останніх років і залишиться таким в найближчим часом». 8 Висновки У. Бека відносяться до вчених країн, перш за все, Заходу. Тому у визначенні поняття «глобалізація» звернемося до вчених України, дотримуються марксистського вчення про естественноисторическом процесі розвитку людського суспільства.

«В соціології, як і в інших соціальних науках, – пише А. Р. Арсеєнко,– розширення, прискорення і посилення (курсив авт.) змін у безлічі сфер життєдіяльності людини і суспільства, що ведуть у кінцевому підсумку до усвідомлення народами світу, його єдності та цілісності, отримало назву «глобалізація» (від фр. qlobal – глобальний, тобто охоплює вест світ)». 9 Звернемо увагу на слова взяті курсивом. Хіба розширення, прискорення і посилення змін у багатьох сферах життєдіяльності людини і суспільства не мало місця при переході від архаїчної суспільної формації до економічної суспільної формації і від неї в перспективі – до комуністичної? На це запитання дає відповідь теорія формацій, розроблена К. Марксом та Ф. Енгельсом. В ній формаційний підхід є основою історичного матеріалізму. Ще раз підкреслимо, формація – це щабель поступального розвитку людини і суспільства.

Півтораста років, що минули з часу публікації «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта», Передмови до «Критики політичної економії», довели безумовну перевагу концепції К.Маркса над усіма іншими поясненнями історичного процесу, його методологічної реальності, спроби підмінити теорію формацій цивілізаційним підходом виявилися неспроможними.

Підхід до людського суспільства як суспільної формації становить науковий метод дослідження суспільного розвитку, який не виключає, а передбачає його розгляд з позиції цивілізаційного підходу. Поняття «цивілізація» в абстракції, як і поняття «формація», фіксують загальну для всіх народів спрямованість суспільного розвитку, але цивілізація з урахуванням вже і їх культурно-історичних традицій. Як конкретно-історичне поняття, воно відбиває розвиток цього процесу від перших осередків цивілізації (по Л. Моргану ? дикості і варварства) через регіональні цивілізації (європейська, арабська, індійська і т. д. цивілізації) до світової цивілізації, а згодом і до єдиної людської цивілізації, тобто комуністичної цивілізації.

Говорячи про капіталістичної цивілізації, Ф. Енгельс дає їй таке визначення: «Цивілізація є тією сходинкою суспільного розвитку, на якій поділ праці, що випливає з нього обмін між окремими особами та об’єднує обидва ці процесу товарне виробництво досягають повного розквіту і роблять переворот у всьому колишньому суспільстві» 10. Що ця Ф. Енгельсом історичне визначення цивілізації суперечить формаційному? Немає. Навпаки, Ф. Енгельс показує, що виникнення нової цивілізації (рабовласницької, потім феодальної та капіталістичної) стає можливим лише при досягненні певного економічного, соціального і культурного рівня розвитку попередньої формації. Наприклад, перехід від «архаїчної суспільної формації» до «економічної суспільної формації», що і було нами показано вище. Можна питання про долю інформаційного і цивілізаційного підходів, як справедливо говорили С. Е. Крапивенский і Ф. П. Косицина, виступаючи на науково-практичній конференції, вирішувати метафізично за принципом «або ? або», а необхідно вирішувати за принципом «і ?і», «оскільки кожна з розглянутих парадигм необхідна і важлива» 11. При цьому, зазначають: «…і «формационники» і «цивилизационники» володіють великими можливостями для подолання однобічності і збагачення своїх концепцій» 12. І ще одне зауваження з їх виступу, дуже важливе для нас, а саме те, що «цивілізаційний підхід не може бути головним по відношенню до формаційному» 13. На цій підставі при дослідженні діалектики суспільного життя нами за основу був узятий формаційний підхід у дослідженні розвитку суспільства, не ігноруючи, а припускаючи і його цивілізаційний розвиток.

Викликає подив, коли не тільки ідеологи антикомунізму, але і вчені-суспільствознавці намагаються протиставити формаційному підходу цивілізаційний. Так, наприклад, Ст. Л. Іноземцев головний недолік в марксизмі вбачає «у радикальній переоцінці його основоположниками значення і роль класової боротьби в історії людства» 14. У цьому він бачить протиріччя марксистської теорії та її безперспективність. На даній методологічній основі», ним же сформульованої, Ст. Л. Іноземцев робить висновок про те, що «західна цивілізація довела у 70-ті ? 90-ті роки безперспективність комуністичних експериментів по перебудові світу» 15. Нам важко зрозуміти Владислава Леонідовича, якого не звинуватиш в некомпетентності по відношенню до теорії марксизму, але який, кажучи про «формується постэкономической цивілізації», заявляє, що США є «важливою запорукою стабільності постіндустріальної цивілізації» 16. Як кажуть в таких випадках: коментарі зайві.

Протиставлення цивілізаційного підходу в розвитку суспільства формаційному мало місце з боку окремих суспільствознавців в розгорнулася ще в кінці 80-х рр. і початку 90-х рр. дискусіях на сторінках журналів «Вопросы философии», «Світова економіка і міжнародні відносини», «Суспільні науки і сучасність» та ін. Вже тоді ряд учасників дискусій відстоювали точку зору про повну безперспективність інформаційного підходу, інші ж ? визнаючи факт обмеженість цього підходу, пропонували доповнити його цивілізаційним підходом.

Як тоді, так і в даний час серед вчених суспільствознавців існувала і існує марксистська точка зору на взаємозв’язок і взаємообумовленість інформаційного і цивілізаційного підходів у розвитку людського суспільства. Так наприклад, про роль К. Маркса в формационном підході в розвитку людського суспільства, про еволюції суспільно-економічних формацій в історичному процесі та їх зміну йдеться в монографическом дослідженні, яке включає в себе доповіді та виступи учасників міжнародної конференції «Вчення Маркса. XXI століття: Капітал. Формація. Протиріччя. (До 190-річчя з дня народження)». Проблема інформаційного розвитку людського суспільства виділена окремим розділом.

Зупинимося на окремих положеннях, сказаних учасниками конференції з даного питання. Що стосується інформаційного підходу в розвитку людського суспільства, то виступаючий В. Я. Гросул сказав: «Досить оригінально вже саме поняття суспільної формації (Gesellschaftformation). Як відзначають дослідники, термін формація у двадцяти випадках з двадцяти восьми вживався К. Марксом та Ф. Енгельсом із прикметником «економічна» (okonomishe Gesellschaftformation). До Маркса і Енгельса це поняття існувало в геології, але саме Маркс його вперше застосував по відношенню до всесвітньо-історичного процесу і виділив кілька формацій, які послідовно змінювали одна іншу» 17 .

Звернемо увагу на термін «азіатський спосіб виробництва», порушене у своїх виступах як В. Я. Гросулом, так і А. Т. Дробаном. Якщо А. Т. Дробан пише, що «згідно з Марксом, на цьому етапі історії приватна власність ще не переважає, не визначає суспільно-економічні відносини, але зароджується і йде до свого панування. Це – принциповий момент в історії, перехідний лад від суспільної власності до формацій приватновласницького характеру» 18. то В. Я. Гросул зазначає, що «у більш пізніх своїх роботах Маркс К. нічого не пише про азіатському способі виробництва, не оперує цим терміном і Ф. Енгельс». 19 Маркс К. дійсно веде мову про первісної власності працюючих індивідів на природні умови праці і як приклад зупиняється на азійських формі власності, античної та німецької формі власності, яка відрізняється від азіатської, так і від античної форм власності. 20 Відповідно при розгляді архаїчної суспільної формації нами за основу взято не азіатський спосіб виробництва, а родовий, виділяючи при цьому матріархат як найбільш розвинений етап первісного способу виробництва.

У своєму виступі на конференції Н.До.Григор’єв стосується проблеми зміни формацій, а В. А. Ацюковскій їх еволюції. Актуальним є піднятий Н.До.Григор’євим питання про комуністичної формації, що йде на зміну економічної суспільної формації. Чи є вона наукову істину, не будучи перевіреної практикою? На це питання він відповідає, що «незважаючи на таке порушення вимог, що пред’являються діалектичним матеріалізмом до істини, ідея комунізму розглядалася в XIX столітті, і розглядається в XXI столітті, як ідея істинна… Оскільки ідея комуністичної формації досі не мала реалізацій на практиці, у кращому випадку її можна розглядати як гіпотезу» 21. З цим важко не погодитися. Тому, коли у відповідній главі буде розглядатися комунізм як становлення практичного гуманізму – це гіпотеза.

Щодо виступу В. О. Ацюковского, то відразу зазначимо, що нами не поділяється його точка зору, виділення соціалізму в окрему формацію. З посиланням на К. Маркса він говорив: «За Марксом таких формацій всього чотири – рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Соціалізм як формація не визначено за Марксом це перша фаза комунізму. Сьогодні, як вважає він, – стає зрозуміло, що це не так, з цього випливають далеко не очевидні слідства» 22 .

Перейдемо до розгляду архаїчної суспільної формації, економічної суспільної формації і комуністичної, тобто не в широкому сенсі слова (архаїчна, рабовласницька, феодальна, капіталістична і комуністична), а у вузькому сенсі слова (архаїчна суспільна формація, економічна суспільна формація і комуністична).

Примітки

1 Копнін П. В. Діалектика як логіка. – К.,1961. – С. 117.

2 Термін «формація» вживається в широкому і вузькому сенсі слова. В широкому, коли мова йде про перехід від архаїчної суспільної формації до економічної суспільної формації і від неї до комуністичної. У вузькому значенні формація вживається в залежності від способу виробництва – на рабовладельческую, феодальну, капіталістичну і соціалістичну як перехідну від економічної суспільної формації до комуністичної. Нами термін «формація» розглядається в широкому сенсі слова.

3 Маркс К. «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта»// Маркс К. Енгельс Ф. Соч. – 2-е вид. – Т. 8. – 120 С..

4 Маркс К. До критики політичної економії. Передмова.// Маркс К. Енгельс Ф. Соч. – 2-е вид. – Т. 13. – С. 7.

5 Там же.

6 Маркс К. Начерки відповіді на лист в. І. Засулич. Перший начерк // Маркс К. Енгельс Ф. Соч. – 2-е вид. – Т. 19. – С. 402.

7 Там само. – 408 С..

8 Бек У. Що таке глобалізація? – М. 2001. – 40 С..

9 Арсеєнко А. Р. Малюк А. Н. Толстих Н.В. Виклики глобалізації та Україна. Розділ 1. Стан і перспективи глобалізації на зламі століть. 1.1. Глобалізація, глобалістика і глобалізм у сучасному світі (А. Р. Арсеєнко). – К. 2011. – 21 С..

10 Енгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави // Маркс К. Енгельс Ф. Соч. ? 2-е вид. ? Т. 21. ? С. 173?174.

11 Крапивенский С. Е.; Косицина Ф. П. Формаційний підхід

К. Маркса та сучасне суспільствознавство // Марксизм: минуле, сьогодення, майбутнє: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Марксизм, громадська думка сучасності та соціалістичні тенденції розвитку людства у ХХІ столітті»: Москва, Інститут філософії РАН, 22 ? 24 квітня 2002 р. ? М. 2003. ? С. 355.

12 Там само. ? С. 356.

13 Там же.

14 Іноземцев Ст. Л. За межами економічного суспільства Наукове видання ? М. 1998. ? С. 128.

15 Там само. ? С. 419.

16 Там само. ? С. 486.

17 Гросул В. Я. Карл Маркс і формаційний підхід до історичного процесу // Вчення Маркса. XXI століття: Капітал. Формація. Протиріччя.(До 190-річчя з дня народження).? М. 2010. ? С. 185?186.

18 Дробан А. Т. Теорія формацій – безсмертний внесок Карла Маркса в науку // Там же. С. 169.

19 Гросул В. Я. Карл Маркс і формаційний підхід до історичного процесу // Там же. С. 187.

20 См. Маркс К. Економічні рукописи 1857?1859 років // Маркс К. Енгельс Ф. Соч. – 2-е вид. – Т. 46. – 1 Ч.. – С. 461?472.

21 Григор’єв Н.До. Марксизм: проблеми зміни формацій // Там же. С. 207.

22 Ацюковскій Ст. А. Еволюція суспільно-економічних формацій і особливості побудови соціалізму // Там же. С. 195.

Короткий опис статті: марксизм і сучасність

Джерело: Марксизм і виклики глобалізації Глава 1 | Євген Герасимов

Також ви можете прочитати