Філософія марксизму коротко

Офіційний сайт Дядька Зорыча

05.10.2016

Офіційний сайт Дядька Зорыча

Написав Максим ІВАНОВ

«У наші дні більшість старшого покоління виховані так, щоб (не що, а щоб) при слові «діалектика» їх вернуло з душі, вони намагалися перевести розмову на іншу тему, прагнули б «заткнути пельку» мовця або покинути місце розмови; а при неможливості всього цього — тихо подрімати до кінця «политбеседы».

Але представники старшого покоління, якщо їх «напружити», все ж здатні пригадати формулювання трьох законів діалектики, хоча: хороші ці формулювання або погані? для чого і як користуватися ними так званого «простій людині» у повсякденному житті? або слід користуватися іншими — кращими — формулюваннями? — вони і під тортурами в своїй більшості не скажуть.

Відповідно до цього досвіду нібито нікчемності діалектики, виробленому старшими поколіннями, молодь, яка виросла в епоху після краху системи насадження марксизму в СРСР, вихована ще «краще»: у своїй більшості вона навіть поверхово не знає сенсу слова «діалектика».

На незнання такого роду можна було б визнати право, якщо б не одна обставина: занадто багато нині живуть не замислюються про їх особистісної культури осмислення Життя, внаслідок чого, по суті, намагаються кожен поодинці пройти весь шлях «від мавпи до людини». Але на самому початку цього шляху вони застряють в павутині створюваної ними ж суєти і гинуть, оскільки, ігноруючи минулий досвід людства, автоматично відтворюють у своєму житті помилки і помилки минулих поколінь, посилюючи тим самим життєві обставини як для самих себе, так і для наступних поколінь…»[1]

Кілька слів на захист філософії

Перш ніж ми перейдемо до суті питання, що розглядається, доведеться зробити три невеликих, але важливих зауваження.

Зауваження перше. Кожна людина у своєму повсякденному житті стикається з філософією[2], і кожна людина — трошки філософ. В давнину всі вчені в першу чергу були філософами, а філософія (або метафізика) — прародителька всіх інших наук (недарма при вступі в аспірантуру потрібно здавати іспит з філософії). Одна з основних завдань філософії — пошуки істини[3]. Проте більшість людей відноситься до цієї науки скептично, а деякі філософію злюбили ще у вузі. Якщо б студентам-технарям (так і гуманітаріям теж) дали волю, вони виключили б цей предмет зі списку досліджуваних дисциплін. Вина в цьому багато в чому лежить на викладачів філософії, які вже на першому ж занятті повинні пояснити важливість розуміння основ філософії в майбутньому житті кожної людини. Причому не просто сказати, а й показати на практичних прикладах. Одним словом, проблема полягає не в самій філософії, а в тих, хто його викладає. Зараз, на жаль, користь від її вивчення зведена до мінімуму.

друге Зауваження. Багато недолюблюють філософію тому, що піддають сумніву її корисність. Порівняємо, для прикладу, роботу філософа і програміста. Результат діяльності програміста можна побачити і відразу ж почати використовувати. Результат діяльності філософа може ніколи і не стати в нагоді. Проте програмісти у своїй роботі використовують не тільки праці попередніх «поколінь» програмістів, але й праці філософів (методи наукового пізнання, закони логіки і т.д.) — про що програмісти вже не пам’ятають. Поганий програміст видно відразу, поганий філософ — немає (можливо, з цієї причини, серед філософів часто трапляються «імітатори»[4]). Програміст — це майже завжди вузький фахівець, що розбирається тільки в своєму колі питань, філософ ж — «птах іншого польоту», вирішальний «нематеріальні» проблеми.

Зауваження третє. Широко поширена думка, що філософія — дуже важка для вивчення і розуміння наука. Це не так: та філософія, яка вивчається у вузі, не складніше інших предметів (все залежить від прикладених зусиль).

Що таке діалектика?

У давнину діалектикою називали мистецтво вести діалог і суперечка. Нині цей термін може звучати так — наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Або, простіше кажучи, діалектика — це вчення про розвиток[5] всього сущого. Існує два загальних методи вивчення навколишнього нас світу: метафізичний (панував до середини XIX століття) і діалектичний. Діалектичний метод, на відміну від метафізичного (де об’єкти і явища розглядаються окремо один від одного, без урахування їх взаємних зв’язків), дозволяє більш точно представляти навколишній світ, так як враховує не тільки всі види і форми взаємодій між предметами/явищами, але і те, що самі взаємодії безперервно змінюються.

Перший закон: єдність і боротьба протиріч

Єдність і боротьба протилежностей — загальний закон дійсності та її пізнання людським мисленням. Кожний об’єкт містить у собі протилежності, які перебувають у нерозривній єдності, взаємопроникають один в одного і взаємовиключають один одного не тільки у різних але і в одному і тому ж відношенні. Їх єдність, їх боротьба абсолютна. Боротьба протилежностей означає, що протиріччя безперервно дозволяється і настільки ж безперервно відтворюється, а це веде до перетворення старого предмета в новий. Цей закон пояснює тим самим об’єктивний внутрішній «джерело» усякого руху (відповідає на питання «чому?»), дозволяє зрозуміти рух як саморух.

На побутовому рівні цей закон добре ілюструється на прикладі людини, все життя якої складається з боротьби протилежностей. В кожній людині поєднуються гарні та погані якості. В одній ситуації людина буде вести себе як «людина», в іншої немає; сьогодні він один, завтра — інший; навколишнє середовище постійно змінює людину, але і він постійно її змінює…

Другий закон: перехід кількісних змін у якісні

Якість — це суттєва визначеність предмета, в силу якої він є даним, а не іншим предметом і відрізняється від інших. Кількість — це визначеність речі, завдяки якій (реально чи уявно) її можна розділити на однорідні частини і зібрати ці частини воєдино. Існують і інші визначення. Якість — це система певних властивостей і характеристик предметів, явищ. Кількість — це обчислюються параметри.

Міра — єдність якості і кількості. Порушення міри призводить до зміни даного предмета/явища, до перетворення його в інший предмет/явище. Це відбувається тоді, коли кількісні зміни досягають певної межі і перетворюються в якісні. Одна людина, наприклад, підпорядковується одним законам, а ось натовп існує за дещо іншими законами. Момент переходу з одного якісного стану в інший називається стрибок. Він може бути еволюційним або революційним. До речі, зміст управління полягає в тому, щоб передбачити, в якому напрямку рухається керована система та попереджати можливі зміни. Цей закон відповідає на питання «яким чином?» відбувається рух і розвиток.

Третій закон: заперечення заперечення.

Нове завжди замінює старе, потім саме старіше і замінюється новим, яке, в свою чергу… (при цьому в новій формі утримуються ціннісні якості старої форми). Тобто заперечення сама піддається запереченню.

Третій закон діалектики відповідає на питання «Куди? Яким шляхом?» все рухається і розвивається (графічно це можна представити у вигляді спіралі). Логічна схема закону: тезу (твердження), антитеза (заперечення твердження), синтез (заперечення заперечення). Зміст цього закону можна легко зрозуміти на прикладі. Маркс (творець сучасної матеріалістичної діалектики), заперечував ідеалістичну діалектику Гегеля. Але діалектика Маркса навряд чи б з’явилася без діалектики Гегеля.

І ще один приклад. У філософському словнику, виданому в 1963 році (на відміну від видання 1955 року), стаття «Сталін» зникла (а він, зауважу, був хорошим філософом). У ці ж роки звільнення від «культу особи» радянський народ заодно «звільнили» від сталінського спадщини. В результаті теоретична база будівництва соціалізму-комунізму була відкинута до Марксу і Леніну, чиї теорії до того часу порядком застаріли і вимагали змін. Сталін же розумів[6], що економічна політика СРСР повинна змінитися. Однак бюрократична верхівка СРСР воліла «забути» напрацювання Сталіна і повернулася до марксизму-ленінізму (фактично, «відкотившись» на кілька десятиліть назад). З тих пір, як відомо, незважаючи на постійно мінливі реалії, в Радянському Союзі теоретична база практично не піддавалася перегляду.

P. S. Основні риси діалектичного методу[7].

1. Діалектичний матеріалізм (д/м) розглядає природу як єдине ціле, де предмети і явища залежать один від одного, один одного обумовлюють — все знаходиться у зв’язку і взаємодії.

2. Д/м розглядає природу як безперервність руху, зміни, оновлення, де завжди щось виникає і розвивається, щось руйнується і відживає свій вік — все перебуває в русі і зміні.

3. Д/м розглядає природу як процес, в якому в результаті накопичення непомітних і поступових кількісний змін відбувається стрибкоподібний перехід від незначних, прихованих кількісних змін до змін відкритим, корінним, якісним — кількісні зміни переходять у якісні. Розвиток не є просте повторення пройденого, а поступовий рух від нижчої ступені до вищої, рух не по колу, а по висхідній лінії (по спіралі).

4. Д/м виходить з того, що предметам і явищам природи притаманні внутрішні суперечності, що все має свою негативну і позитивну сторону, своє отживающее і розвиваюче і що боротьба між ними становить внутрішній зміст процесу розвитку, перетворення кількісних змін в якісні зміни — боротьба протилежностей веде вперед.

[1] Уривок з роботи «Діалектика і атеїзм: дві суті несумісні».

www.dotu.ru/files/dialectica_book.zip

[2] Вірніше з тими питаннями, які вона вивчає.

[3] Філософія (за Аристотелем) — умоглядне розуміння перших основ і причин.

[4] «Імітатор» — людина, що імітує свою діяльність. Таких людей повно в бюрократичних системах.

[5] Розвиток — закономірна якісна зміна об’єктів, результатом якого є перехід цих об’єктів на іншу (необов’язково вищу) щабель організації.

[6] Див. його роботу «Економічні проблеми соціалізму».

[7] З «Короткого філософського словника», рік видання 1955.

р. Novocheboksarsk, 31 серпня 2004 року.

Короткий опис статті: філософія марксизму коротко Офіційний сайт Дядька Зорыча/Максима Іванова: поради з комп’ютерів і програм Офіційний сайт Дядька Зорыча, авторський проект Максима Іванова, анекдоти, казки, нотатки на полях, статті, записки аспіранта, нотатки на полях, фотографії, Novocheboksarsk, комп’ютери, програми, поради

Джерело: Офіційний сайт Дядька Зорыча

Також ви можете прочитати