Політико-географічне положення України

16.09.2015

Текст роботи:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДГМІ

Кафедра економіки і управління

Дисципліна: Розміщення продуктивних сил

Курсова робота

ПОЛІТИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ

Виконав:

студент 1-го курсу

Чабан Д. В.

група ФН-2000-1

Перевірив:

ст. пр. к. е. н.

Коваленко Н.В.

Алчевськ — 2000

Зміст

Введення …………………………………………………………………………………4

1 Глобальне ПГП України…………………………………………………….8

1.1 Військово — політичне положення України………………………………. 9

1.2 Особливості глобальне положення України по відношенню до США.10

1.3 ПГП України щодо Японії, Західної Європи і Росії…….11

1.4 Просторове відношення України до больщому масиву країн третього світу…………………………………………………………………. 11

1.5 Глобалізація мусульманського фактору в Україні………………………13

2 Регіональне ПГП України. Загальні риси

Євразійської політико — географічної системи………………………. 14

2.1 Євразійський континент, як центр формування державності.14

2.2 Характеристика держав Євразії………………………………………..15

2.3 Теоретико — графовый аналіз мережі євразійської геополітичної системы………………………………………………………………………….16

2.4 Дезінтеграційні та інтеграційні процеси на континенті………19

2.5 Національне питання……………………………………………………. …20

2.6 Політичний статус держав Євразії………………………………….20

3 Положення України на Євразійських

геополітичних осях…………………………………………………………22

3.1 Зміна регіональної політико — географічного положення України………………………………………………………………………. 22

3.2 Просторове відношення України до держав Балтії………26

4 Сусідське ПГП України……………………………………………………..28

4.1 Сусіди України першого порядку…………………………………………..28

4.2 Особливості ПГП України по відношенню до Росії…………………….29

4.3 ПГП України щодо Польщі………………………………………30

4.4 ПГП України щодо Туреччини……………………………………….31

4.5 Держави, які відіграють важливу роль у визначенні

ПГП України…………………………………………………………………..32

4.6 Особливості ПГП щодо сусідів другого порядку…..34

Заключение……………………………………………………………………………..36

Список літератури……………………………………………………………………37

Приложение…………………………………………………………………………….

ВВЕДЕННЯ

Географічне положення (ГП) — одна з фундаментальних категорій географічної науки. Воно являє собою просторове (в межах земної поверхні) відношення певного об’єкта (країни, міста, гірського масиву, природної територіальної системи і т. п.) до географічних данностям, що лежить поза ним і має або може мати на нього суттєвий вплив.

ДП є складною категорією. Воно завжди індивідуалізує географічний об’єкт. У ДП відображається така його риса, як позиційні. Це надає кожному географічному об’єкту властивість унікальності. У світі не існує двох об’єктів, наприклад, держав, які мали б однакову ДП. Таким чином, ДП — це завжди властивість об’єкта. Одночасно в ньому відбивається його відношення до інших об’єктів і територіальних систем. Одним словом, ДП залежить як від самого об’єкта, стан якого ми визначаємо, так і від оточення, взаємодіючого (або може взаємодіяти) з ним. Тому, наприклад, ДП високо — і слаборозвиненою країни при інших однакових обставин не є однаковим: перша знаходиться в більш вигідному становищі.

З одного боку, певний ДП є результатом попереднього розвитку держави, з іншого — воно дуже сильно впливає на подальший розвиток всіх його сторін — економічну, соціальну, політичну і демографічну підсистеми. Тому в географії становище країни розглядається як важливий фактор її перспективного розвитку та функціонування. Наприклад, приморське положення Франції, її вихід до Середземного моря і Атлантичного океану було сприятливим фактором розвитку промислового виробництва на дешевому заморському сировину, стимулювало колоніальну політику поза Європи.

Зазвичай розрізняють кілька видів положення країни: політико -, економіко-, соціально-, природо-, еколого — та математико-географічне. Все залежить від того, до якої системи належить гео — просторове оточення (середовище), якими визначається становище держави. Якщо їм є природне середовище, то це буде природно-географічне положення (наприклад, Україна розташована в Лісостеповій і Степовій зонах Північної півкулі). Аналогічно визначаються інші види географічного положення.

Політико-географічне положення (ПГП) держави — це його геопространственное ставлення до політичних данностям, які знаходяться поза його і роблять на нього вплив. Це вплив може набувати не тільки безпосередньо політичний характер. Наприклад, становище Італії в системі країн Середземномор’я впливає на її економіку, яка, в свою чергу, прямо і опосередковано визначає характер політичних процесів у цій країні. Іноді вживається поняття геополітичне положення (ГПП). Воно, в свою чергу, відображає вплив на політичні процеси й структури держави не тільки зовнішнього політичного середовища, але й природних, екологічних, економічних, соціальних систем. Так, положення країни в континентальних умовах часто є чинником її політичного прагнення до виходу до морських комунікацій і часто стимулює її агресивність.

ПГП країни має властивість історичності: воно залежить як від зміни її економічного, соціального, політичного, військового потенціалів, так і від геополітичного оточення. Проте воно має й певний момент інерційності. Суть цієї властивості полягає в тому, що державі та її геополітичного оточення властиві риси стійкості, збереження багатьох попередніх якостей. Таким чином, це впливає і на геопросторові відношення між ними. Навіть коли за короткий час змінився політичної статус України (у 1991 р. вона стала незалежною) і політичний статус її оточення (крах тоталітарних режимів у сусідніх державах), сусідство з Росією, Білоруссю не зазнало змін. Воно лише набула нових рис — стало істинно міждержавним.

З точки зору топології ДП може бути центральним і периферійним. Чим більше сусідів має держава, тим більше центральним є його положення. Існує безліч теоретико-графових способів визначення заходів центральності. Риси центральність і периферійність ДП дуже часто пов’язують з категоріями його вигідність і невигідність. Як правило, центральне положення більш вигідно, ніж периферійне. Однак необхідно брати до уваги конкретну ситуацію. Багато країн мають периферійне положення, однак вони розташовані на судноплавному узбережжі. Таким чином, їх становище краще, ніж у сусідніх із ними континентальних держав, які знаходяться поруч із «центральними». Серед «окраїнних держав дуже вигідне положення мають ті, які розташовані на узбережжі незамерзаючих морів. В цьому випадку країна може або повністю омиватися морем (наприклад, Великобританія, Цейлон, Ісландія, Кіпр), або бути півострівної (Данія, Італія, Республіка Корея, Туреччина), або омиватися морем у більшої або меншої частини (Єгипет, Алжир, Румунія, Болгарія), або розташовуватись на двох морях різних басейнів (Франція, США, Канада, Мексика). Очевидно, що найкраще положення при наявності інших однакових умов мають такі держави, як Франція і США. Україна, хоча і розташована на двох морях — Чорному і Азовському, все ж відноситься до третьої («мономорской») групі держав, оскільки ці моря утворюють єдиний транспортно-водний басейн. Негативною рисою такого становища є і те, що вихід в Атлантику може коли-небудь заблокувати Туреччина, яка контролює протоки Босфор і Дарданелли, що з’єднують чорноморсько-азовський і середземноморський басейни.

Нарешті, виходячи з масштабу, ДП ділиться на глобальне, регіональне і сусідське.

Глобальне положення — це геопространственное ставлення держави до світової політичної системи та її підсистем, зокрема, до групи високорозвинених країн, країн «третього світу», колишніх країн комуністичного блоку», до світових геополітичних осях, геостратегічним інтересам і т. п.

Регіональне положення являє собою геопространственное ставлення до системи країн і політично-державних структур того континенту або частині світу, на яких розташовано певну державу. Для України регіональне ПГП — це її належність до європейської чи євразійської геополітичних систем.

Сусідське положення зумовлює геопросторові взаємини з державами, які межують з даною країною. Говорять про сусідів першого і другого порядку. Безпосередні сусіди — це сусіди першого порядку, а сусіди сусідів є сусідами другого порядку. Так, сусідами першого порядку для Угорщини є Україна, Румунія, Хорватія, Словенія, Австрія і Словаччина, а сусідами другого порядку — Росія, Білорусь, Польща, Чехія, Німеччина, Швейцарія, Ліхтенштейн, Італія, Боснія, Албанія, Македонія, Болгарія та Молдова, т. тобто їх майже вдвічі більше. Чим більше сусідів має країна, тим за інших рівних умов вигідніше її ПГП. Це надає даній країні безліч «ступенів свободи» у виборі близьких зовнішньополітичних і економічних партнерів. У військово-політичному аспекті сусіди сусідів дуже часто стають стратегічними союзниками даної держави (наприклад, у разі, якщо безпосередній сусід виявляє агресивність). Класичний приклад Польща—Франція, між якими знаходиться Німеччина. У двох світових війнах ця пара виступала в одному антинемецком блоці.

1 ГЛОБАЛЬНЕ ПГП УКРАЇНИ

Глобальне ПГП України характеризується безліччю особливостей. Це витікає перш за все з великої різноманітності і складності політико-географічної ситуації у сучасному світі, наявність глобальних політико — і економіко-географічних структур, нових тенденцій світового розвитку, глобального розподілу політичних і економічних інтересів, суперечностей і сил.

В світі сьогодні налічується 190 самостійних держав, більшість з них входить в демократичну міждержавну структуру — Організацію Об’єднаних Націй (існує з 1945р.). Україна була одним із засновників цієї политико-государственного співдружності і розвивається в нім і зараз (рис. 14).

У світовій політико-географічній системі виділяється ряд глобальних підсистем різних рівнів. До недавнього часу радянська географія ділила всю сукупність держав на три великі групи: соціалістичні (комуністичні), високорозвинені капіталістичні і країни, що розвиваються. Така ідеологізована класифікація спрощувала ситуацію, завуалировала імперіалістичний характер і колоніальну структуру більшовицької імперії —СРСР. Тому в наш час необхідно шукати нові підходи й аспекти.

Україна розташована у північній півкулі, в його помірній зоні, де розвивалася сучасна людська цивілізація. Саме тут виникли всі форми геополітичних формувань і структур: імперії з метрополіями, колоніями та іншими формами політичної залежності, самостійні держави монархічного, теократичної, республіканського, федеративного чи унітарного статусів. Україна як складовий елемент світового універсуму пройшла на різних етапах свого історичного розвитку майже всі форми політичного існування. Вона була і монархією (Київська Русь), і колонією Російської, Польської та Османської імперій, мала федеративний устрій в IX—XII ст. була (Козацька держава — Запоріжжя) і тепер є республікою.

Інший рисою глобальне ПГП України є те, що великий вплив на нього робить її положення в глобальному поясу найвищого політичного і соціально-економічного розвитку. Цей пояс визначається широтної смугою, що оперізує все Північне півкуля. Україна знаходиться в центральній частині цієї смуги. Одночасно вона розташована в східному секторі Північного півкулі на Євразійському континенті, де знаходиться найбільша кількість держав названої глобальної широтної смуги (в західному секторі — лише США і Канада). У світовому масштабі на високорозвинені країни Північної півкулі (помірна і частково субтропічна природні зони — колиски сучасної цивілізації) припадає населення 750 млн чол. (

15 %), виробництва валового національного продукту — 16,3 трлн дол. (78,8 %). Широтна смуга найбільш інтенсивної політичної та соціально-економічної життя Північної півкулі представлена чотирма центрами світової сили. Ними є США, Західна Європа, Росія і Японія. Вони, по суті, утворюють два географічні масиви — американський і євразійський. Україна знаходиться в центрі другого. Однак одночасно американський та західноєвропейський центри об’єднані військово-політичною структурою — Північноатлантичним пактом.

1.1 Ця обставина до останнього часу істотно впливало на військово-політичне становище України, оскільки вона була південним форпостом країн Варшавського Договору, не маючи, однак, безпосереднього зіткнення з країнами НАТО. Останнє, правда, не дуже суттєво покращувало її положення. Саме цим пояснюється положенням розміщення на території України багатьох військово-стратегічних баз ядерної зброї (військово-повітряних і ракетних), засобів перехоплення космічних апаратів, радіолокаційних станцій (РЛС), станцій глушіння західного радіомовлення. З України вглиб більшовицької імперії (в Сибір, на Північ, у Казахстан) було відселено» найбільша кількість (в абсолютному і відносному вираженні) «ворогів народу», «буржуазних націоналістів», «шпигунів і саботажників», «инакомысля-щих» з тим, щоб «очистити» цей форпост від корінного населення, а за-лишилися деморализировать і загнати в колгоспні резервації.

1.2 Глобальне положення України по відношенню до США — головному ядра світової сили і демократії,— самої великої і могутньої країні земної кулі, має ряд особливостей.

По-перше, США (як і Японія) є найбільш віддаленим від нашої країни високорозвиненою державою (відстань від Києва до Вашингтона і Токіо складає

8 тис. км). Це породжує значні комунікаційні труднощі. Повідомлення з цими країнами можливо лише з використанням морського (через Атлантичний океан з США, а також Індійський і Тихий океани з Японією) або повітряного транспорту. До Японії, правда, можна потрапити і за допомогою сухопутного транспорту через територію Росії (далі частково морем).

По-друге, унаслідок інтенсивної експансії американського і японського капіталу чи не в усі країни світу, створення транснаціональних компаній при провідній ролі капіталів цих країн відстані реально скорочуються. Східно — і південноєвропейські держави стають стартовим майданчиком для розповсюдження досягнень НТР і пов’язаних з нею технологічних і організаційних нововведень на Схід, в т. ч. і в Україну. Необхідно також враховувати, що американські військові бази в Італії, Туреччині і Греції знаходилися (і до цих пір не демонтовані) в безпосередній близькості від України.

по-третє, положення України щодо США необхідно розглядати не тільки через геопространственное відношення, але і крізь призму інтересів української діаспори, яка є частиною глобального українства. Саме у США і в Канаді проживає найбільша кількість українців в Західній півкулі (1 млн. в США, 600 тис. в Канаді). Вони, як етнічні українці, які є громадянами цих країн, проте мають переважно особисті, соціальні, економічні та інформаційні зв’язки зі своєю історичною батьківщиною. Їх голоси істотним чином впливають на результати виборів Президента США. Етнічні українці володіють значним капіталом, що займають високі державні та громадські посади. Наприклад, генерал-губернатором Канади є етнічний українець Роман Гнатишин, а послом США в Україні до недавнього часу був Роман Попадюк. Все це в значній мірі зближує США і Канади з Україною. Подібний фактор слід враховувати при визначенні ПГП України щодо високорозвиненою, але дуже віддаленій країни Південної півкулі—Австралії (близько 14 тис. км).

1.3 Що ж до ПГП України щодо Японії, то воно «розмивається» не тільки великою відстанню між цими країнами, але і існуванням «бар’єру» у вигляді великого масиву країн Азії. Однак той факт, що Японію можна лише умовно зарахувати до наших сусідів другого порядку (вона є сусідом нашого сусіда Росії, на Далекому Сході якої, в «Зеленому Клині», проживають українці, додає ПГП України деякі позитивні риси.

Політико-географічне положення України відносно двох інших центрів світової сили— Західної Європи і Росії хоча і є глобальним, проте має чітко виражений регіональний в першому і сусідський характер в другому випадку.

1.4 Нарешті, в глобальному ПГП України слід брати до уваги її просторове відношення до великого масиву країн т. зв. третього світу. Загалом це країни субтропічних і екваторіальних зон. До недавнього часу більшість з них називали країнами, що розвиваються», хоча більш точним можна вважати їх китайське назву «світове село». Це надзвичайно різноманітна і велика група країн. Сюди входять такі оригінальні поєднання держав, як «нові індустріальні країни» (НІС) — Сінгапур, Республіка Корея, острівний Китай (Тайвань) і навіть Таїланд, а також країни-експортери нафти (ОПЕК) — Алжир, Кувейт, Саудівська Аравія, Венесуела і ін; блоки і співдружності країн: Організація африканської єдності (ОАЄ), Організація американських держав (ОАГ), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН).

Країни «третього світу» представляють собою величезну глобальну зону політичної нестабільності. У значній мірі це пов’язано з недавнім колоніальним минулим, початковими етапами становлення їх державної незалежності, зокрема, в Африці і Азії межі сучасних держав успадковані від колишніх колоній, що часто не відповідає етнічному складу населення і є причиною напруженості, конфліктів і воєн і вносить значну частку непередбачуваності в геополітичних процесів країн «третього світу».

У той же час ці країни знаходяться у великій економічній і політичній залежності від високорозвинених країн Америки, Європи і Азії (Японія). Утворилася величезна вісь геополітичної напруженості — Північ—Південь. У більш конкретному виразі — це декілька осей: Північна— Південна Америка, Європа—Африка і Передня Азія, Японія—Південно-Східна і Південна Азія. Україна розташована на північному фланзі другої з них. Тому найбільш вірогідною сферою її геополітичних інтересів на «третьому світі» повинні стати країни Передньої Азії і Африки, які просторово знаходяться до неї ближче за всіх. При цьому необхідно врахувати, що ці групи країн є також зоною американських і західноєвропейських військово-стратегічних і економічних інтересів.

Більшість країн «третього світу» мають специфічну демографічну обстановку — швидкий приріст населення, що випереджає темпи економічного розвитку. У свою чергу, це веде до зростання соціальною, а отже, і політичній напруженості як усередині окремих країн «третього світу», так і між ними і високо і среднеразвитыми країнами, до яких відноситься Україна. Тому без урахування цієї ситуації не можна визначити і глобальне геополітичне положення України щодо країн цієї групи.

1.5 Слід мати на увазі також глобалізацію мусульманського чинника. Це стосується політичних аспектів мусульманського фундаменталізму, зміцнення військово-політичної могутності країн, де даний чинник грає провідну роль (Іран, Ірак, Пакистан) і т. п. В Україні глобально мусульманство має потенційні умови розповсюдження через Крим (татарське населення конфесійно є мусульманським). В майбутньому глобалізації мусульманства сприятиме зосередження в багатьох країнах Близького і Середнього Сходу нафтодоларів і їх експансія до Європи, в т. ч. і в Україну, що разом з позитивними може мати і негативні наслідки.

Короткий опис статті: політико географічне положення франції

Джерело: Політико-географічне положення України

Також ви можете прочитати