Політика білорусі

ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ В КОНТЕКСТІ

30.09.2015

ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ У КОНТЕКСТІ АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Ст. А. Зеленевский, З. П. Денисов

«І земля так не продається під твердження: Моя бо

земля» (Біблія. Кн. Левит 25, 23).

протягом всього пострадянського періоду активно висувається і дискутується думка про те, що колективне сільське господарство є сверхубыточным і неконкурентоспроможним порівняно з фермерськими господарствами західного зразка. Прикро до болю слухати міркування старих знайомих — досвідчених, справедливих людей, — які з повною впевненістю у своїй правоті міркують про нібито ущербності нашої «колгоспно-радгоспної системи.

Цей стереотип у вигляді якогось фактора недовіри влади цілком може перерости в ще одну національну проблему Білорусі, бо, за відсутності у нас багатих надр з невичерпними ресурсами, саме земля є нашим основним стратегічним ресурсом, і у неї обов’язково потрібно вкладати кошти. Той факт, що, утримавшись від повальної приватизації, і в тому числі від передачі в приватні руки права володіння землею та надрами, Уряд Республіки Білорусь буквально «врятувало» країну, не є перебільшенням, і це особливо помітно у порівнянні з Росією, яка володіє величезними природними запасами нафти, газу, золота і т.п. За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (FAO), в 1999 р. споживання м’ясних продуктів в калоріях у день на душу населення склало в Росії — 654, в Білорусі — 884; згідно з джерелами United States Sensus International Programs Center, статистика дитячої смертності на тисячу живих народжених в 2002 році в Росії становила 20, в Білорусі — 14 [1, с. 3]. У 2001 році по валовому внутрішньому продукту на душу населення (в доларах США) серед колишніх республік Радянського Союзу Білорусь посідала друге після Естонії місце. Маючи показник ВВП на душу населення у розмірі 5300 дол. США, Білорусь випереджала Росію з показником 4200 дол. Україну з показником 2200 дол. і навіть багатий нафтою Азербайджан (1770 дол. США) [2, с. 1]. У рейтингу «Doing Business», опублікованому Світовим банком, за 2010 рік Республіка Білорусь зайняла 58-е місце (у 2006 році було 129). Позаду опинилися Китай, Польща, Іспанія і цілий ряд інших відносно країн, що динамічно розвиваються. Тільки за 2007-2009 рр. Білорусь привернула 21,2 млрд. дол. іноземних інвестицій, в три рази більше, ніж за період 2004-2005 рр. Основні інвестори — Росія і Швейцарія, зростає частка США та країн Прибалтики. Досить згадати про 1860 підприємствах, створених в Білорусі з російськими інвестиціями. Важко не погодитися з дослідником Максимом

Михайленко, який таким чином коментує наведені факти: «Створюється враження, що Білорусь, пройшовши у 1991-1994 рр. епоху турбуленції, обравши президентом молодого Лукашенко — повернулася до будівництва «соціалізму з людським обличчям». і завершила цей етап, причому у силу зовнішніх факторів прискореними темпами» [3].

Найважливішим чинником національної стратегії сталого розвитку Республіки Білорусь є державна власність на землю і принцип колективного господарювання. Відомо, що сільське господарство у всьому світі є по перевазі дотаційним. Питання лише в тому, яким повинен бути оптимальний рівень дотаційності. І це абсолютно справедливо, бо що є наші колгоспи? По суті, це сучасна модифікація історичної слов’яно-руської громади: «Російський народ, — писав Герцен, — жив тільки общинної життям, свої права та обов’язки він розумів лише по відношенню до громади. Поза її він не визнає обов’язків і бачить тільки насильство» [4, с. 251]. Характерно, що це чудово розумів і серйозно цікавиться Росією Карл Маркс: «Ключ східних порядків, — писав він Енгельсу влітку 1853 року, — відсутність приватної власності на землю» [5, с. 282].

Спробуємо не бути голослівними щодо ступеня дотаційності сільського господарства на Заході і в СРСР в попередні десятиліття (загальна тенденція до теперішнього часу залишилася тією ж). Ще в 1986 р. академік Заславська буквально шокувала публіку лякаючою цифрою в 40 мільярдів рублів дотацій радянському селу (що становило по 11 рублів на кожного жителя СРСР в місяць). Але при цьому не враховувався той факт, що, приміром, у тому ж 1986 році, як пише С. Кара-Мурза, «вони становили у США 74 млрд. доларів, в країнах ЄЕС — 75 і в Японії — 50 млрд. При цьому 50% — так звані дотації «на підтримку цін і доходів». Тільки так звані «прямі безоплатні виплати» в фермерський бюджету США склали в 1987 р. 17 млрд. доларів.» «Та хіба снилися коли-небудь нашим колгоспам, — не втримався від вигуку вчений-економіст, — і нашим покупцям такі дотації. Треба дивуватися як наше село ще тягне на собі такий вооз» [6, с. 3].

на Жаль, у Росії, де імпортується більше половини всіх необхідних продуктів харчування, де деградировано (на думку російських вчених) близько половини всіх орних земель — вже давно «не тягне». На Білорусі ж, слава Богу, поки справляється, завдяки, в першу чергу, вивіреної лінії державної політики, що підтверджується недавньою заявою Президента А. Р. Лукашенко: тільки за останню п’ятирічку виробництво ВВП на селі зросла практично в три рази. «Думаю, сьогодні, — говорив А. Р. Лукашенко на «Дожинках» 2010 р. — вже ні в кого язик не повернеться сказати, що гроші, які виділяються на сільське господарство, «закопуються» в землю. Так, ціна питання велика — на реалізацію програми відродження та розвитку села, підтримку сільгоспвиробника спрямовано понад 120 трильйонів рублів». На перший погляд, ця сума (близько 200 тис. білоруських рублів на людину в місяць) виглядає дуже переконливо. Але якщо врахувати, що саме в п’ятирічці 2006-2010 років білоруське держава поставила перед собою завдання побудови системи сільських поселень нового типу — агромістечок, а це передбачає переміщення людей, будівництво нових будівель, споруд, інфраструктури, — і все за рахунок держави; то цілком може виявитися, що даний обсяг дотацій сільському господарству в перерахунку на реально отриманий додатковий продукт буде більш ефективною інвестицією, ніж дотації в аграрну сферу, як в СРСР, так і в ряді західних країн.

Одним із значущих ефектів даної політики в нашій країні є помітне зростання людського потенціалу. «Білорусь в останні 15 років прогресує в

розвиток людського потенціалу», — заявив представник ООН / ПРООН в Білого

русі Антоніус Брук на прес-конференції, присвяченій презентації «Доповіді про розвиток людини 2009». В останньому рейтингу за індексом розвитку людського потенціалу Білорусь зайняла 68-е місце серед 182 країн (Росія — 71, Україна — 85). Як підкреслив А. Брук, Білорусь досягла найвищого показника серед країн СНД і включена в 2-ю за рахунком категорію країн — групу з високим рейтингом людського потенціалу. Зайняти таку гідне становище їй дозволили такі індикатори, як обсяг ВВП на душу населення — 10 841 дол. США; очікувана тривалість життя — 69 років; рівень грамотності дорослого населення — 99,7% та ін

Література

  1. «Дуель». — 2003. — № 14 (311).
  2. «Дуель». — 2002. — № 38 (283).
  3. Білоруси — лідери в області економічних перетворень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: — Дата доступу: http://www.2000.net.ua/ 2000/ forum/ sosedi/ 69519/ 15.10.2010..
  4. Герцен, А. В. Зібрання творів. Т. 7. — М. 1956.
  5. Ленін, в. І. Конспект «Листування К. Маркса та Ф. Енгельса» в 2-х тт. — М. 1968.
  6. Кара-Мурза, С. Оклеветанная земля // «Радянська Росія». — 1993. — № 39 (10902).

Короткий опис статті: політика білорусі ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ У КОНТЕКСТІ АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Ст. А. Зеленевский, З. П. Денисов: «І земля так не продається під твердження: бо Моя земля» (Біблія. Кн. Левит 25, 23). Протягом всього пострадянського періоду активно висувається і дискутується думка про те, що колективне сільське господарство є сверхубыточным і… — — ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ В КОНТЕКСТІ

Джерело: ПРІОРИТЕТИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ БІЛОРУСІ В КОНТЕКСТІ

Також ви можете прочитати