Соціологічна теорія марксизму, Реферати

29.09.2015

Соціологічна теорія марксизму

ЗМІСТ

1. Матеріалістичне розуміння К. Марксом та Ф. Енгельсом історичного процесу. Суспільство як цілісний соціальний організм

2. Марксистська теорія соціальних систем. Класи і класова боротьба

ПРО ПРОЦЕСУ. СУСПІЛЬСТВО ЯК ЦІЛІСНИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ОРГАНІЗМ

«де Гегель відзначає, що всі

великі події та особистості

з’являються, так би мовити, двічі.

Він забув додати: перший раз в

у вигляді трагедії, другий раз у вигляді фарсу»

Маркс К.

Соціологія марксизму вустами своїх основоположників Карла Маркса (1818-1883) і Фрідріха Енгельса (1820-1895) заявила про себе як про наукове тлумачення історичного процесу, що базується на об’єктивних даних історичної, економічної, соціологічної та інших наук. Розроблене К. Марксом та Ф. Енгельсом матеріалістичне розуміння історії було продовжено у своєму розвитку Р. В. Плехановим, в. І. Леніним, А. Лабриолой, А. Грамші та іншими видатними представниками марксизму ХХ століття. В даний час соціологія марксизму піддається грунтовної і часом справедливій критиці. Але як би до неї не належить, вона є однією з течій сучасної соціологічної думки і має своїх прихильників в багатьох країнах світу.

Марксистська соціологія – це насамперед матеріалістичне розуміння історії, вироблене на основі дослідження реального змісту історичного процесу, його об’єктивних закономірностей. На становлення соціології марксизму в тій чи іншій мірі вплинули діалектика Гегеля, а також політико-економічні та соціологічні погляди таких мислителів попереднього періоду, як А. Сміт, Д. Рікардо, К. А. Сен-Сімон та інші. Створене диаоектико-матеріалістичне розуміння історії дає своє пояснення матеріальних основ життя суспільства, характеру взаємодії його основних сторін, об’єктивної спрямованості його розвитку і ролі свідомої діяльності людей в історичному процесі.

В історичному матеріалізмі поняття «прогрес» означає висхідний суспільний розвиток, рух суспільства вперед.

Поглиблюючи і розвиваючи філософський матеріалізм, Маркс довів його до кінця, поширив його пізнання природи на пізнання людського суспільства. Хаос і свавілля, що панували досі у поглядах на історію і на політику, змінилися разюче цільної і стрункої наукової теорії, що показує, як з одного укладу суспільного життя розвивається, згодом зростання продуктивних сил, інший, більш високий, — з кріпацтва, наприклад, виростає капіталізм.

Маркс К. вживав термін «суспільство» принаймні у двох сенсах:

1) суспільство трактувалося ним як матеріальне утворення, обособившееся від природи і соотносимое з нею, як людське суспільство, людство;

2) як конкретне індивідуальне суспільство, «соціальний організм» в єдності його загальних, особливих і одиничних ознак.

Тепер – з часу появи «Капіталу» — матеріалістичне розуміння історії вже не гіпотеза, а науково доведене положення.

Марксизм – ідеологія визвольного руху робочого класу, практично дозволяє найбільшу прогресивну завдання ліквідації соціального Гента, побудови комуністичного суспільства. І чим значніше були успіхи цього прогресивного руху, тим вороже ставало ставлення буржуазних ідеологів до самої цієї ідеї. Якщо представники ХVIII століття вважали, що розвиток суспільства піде в майбутньому шляхом безмежного прогресу, Конт О. і Г. Спенсер знаходять, що всі головні ідеї прогресу вже втілені в буржуазному суспільстві і подальший розвиток буде еволюційним вдосконаленням цього товариства. В останні роки свого життя Р. Спенсер відмовляється від терміна «прогрес» і замінює його вельми невизначеним поняттям «еволюція».

Нерозв’язності соціальних антагонізмів в умовах капіталізму перетворюють перехід від капіталізму до соціалізму в центральну проблему подальшого суспільного прогресу. Увага саме до даної проблеми свідчить про строгої науковості й тісному зв’язку марксизму з нагальними завданнями суспільного розвитку. Але це не означає заперечення загальної ідеї суспільного прогресу і необхідності всебічного розгляду історичного процесу в цілому.

Якщо поняття суспільного прогресу може бути лише адекватним відображенням об’єктивно існуючої спрямованості історичного процесу, то критерій його відображенням найбільш стійких моментів цієї спрямованості, того, що являє собою її сутність.

У ході історії безперервно відновлюються в розширених масштабах поряд з об’єктивними можливостями прогресу і стимули, і засоби реалізації. Тим самим суспільний прогрес виступає як об’єктивно існуюча висхідна спрямованість саморозвитку суспільства, як історична необхідність такого руху.

Основним, чітко фіксуються історичною наукою напрямом історичного процесу є перехід людства від однієї суспільно-економічної формації до іншої.

Суспільно-економічна формація — соціальна система, що складається з взаємозалежних елементів і знаходиться в стані нестійкої рівноваги. Суспільно-економічні формації відповідають періодів всесвітньої історії, послідовно змінювали один одного. Маркс виділяє п’ять основних формацій: первобытнообщинную, феодальну, капіталістичну і комуністичну, окремо згадавши про азіатському способі виробництва.

В основі формаційних ступенів історичного процесу і відповідно формаційних типів конкретного суспільства лежить суспільний спосіб виробництва і виробничі відносини у вигляді його боку. Суб’єктами суспільних відносин є суспільні індивіди.

Відповідність формаційних ступенів історичного процесу висоті продуктивних сил дозволяє цілком однозначно стверджувати, що розвиток продуктивних сил виступає як «вищого критерію суспільного прогресу».

Формування суспільно-економічної формації соподчинено з розробкою матеріалістичного розуміння історії. Теоретичний же результат належить до розряду таких фундаментальних досягнень людської думки, які перетворюють відповідні знання у справжню науку.

У прагненні громадської думки знайти якісні особливості етапів людської історії полягає важлива передумова формаційної теорії. Однак сама така теорія дозволила по-новому, на принципово іншому, науковому фундаменті осмислити своєрідність і послідовність етапів історичного розвитку.

Відповідно до марксизму, зміна суспільно-економічних формацій відбувається під впливом головним чином економічних факторів, що вкорінені в способі виробництва, з якими пов’язані інші чинники даного процесу, у тому числі соціально-політичні, ідеологічні і відносяться до галузі духовної культури. По своїй суті це революційний процес, у ході якого один тип суспільства змінюється іншим. Матеріальною передумовою цього процесу, тобто соціальної революції, є яке поглиблюється і загострюється невідповідність застарілих економічних відносин і прогресивно розвиваються продуктивних сил суспільства. Останнім стає тісно в рамках старих виробничих відносин, їх розвиток сповільнюється, що викликає кризові ситуації у розвитку способу виробництва.

Короткий опис статті: соціологічна теорія марксизму

Джерело: Соціологічна теорія марксизму — Реферати

Також ви можете прочитати