Тоталітаризм у срср

Тоталітаризм і авторитаризм: відчуйте різницю! . ХайВей

05.01.2016

Тоталітаризм і авторитаризм: відчуйте різницю!

В основі введення та використання будь-якого терміна лежить домовленість між людьми про те, що це слово означає конкретне поняття. Якщо такої домовленості немає, то може вийти ситуація, описана Льюїсом Керроллом в його знаменитій казці.

«— …Ось тобі і слава!

— Я не розумію, при чому тут «слава»? — запитала Аліса.

Шалтай-Болтай презирливо посміхнувся.

— І не зрозумієш, поки я тобі не поясню, — відповів він. — Я хотів сказати: «Роз’яснив, як по полицях розклав!»

— Але «слава» зовсім не означає: «роз’яснив, як по полицях розклав!» — заперечила Аліса.

— Коли я беру слово, воно означає те, що я хочу, не більше і не менше, —сказав Шалам презирливо.

— Питання в тому, чи підкориться воно вам, — сказала Аліса.

— Питання в тому, хто з нас тут господар, — сказав Шалам-Балам. — Ось в чому питання! …Деякі слова дуже шкідливі. Ні за що не піддаються! Особливо дієслова! Гонору в них занадто багато! Прикметники простіше — з ними роби, що хочеш. Але дієслова собі на умі! Втім, я з усіма ними справляюся. Световодозвуконепроницаемость! Ось що я кажу!

— Скажіть, будь ласка, що це таке? — запитала Аліса.

— Ось тепер ти говориш діло, дитя, — відповів Шалтай, так і сяючи від радості. — Я хотів сказати: «Годі про це! Скажи-но мені краще, що ти будеш робити далі! Ти ж не збираєшся все життя тут сидіти!».

(Л. Керролл, «Аліса в Задзеркаллі»)

І якщо в точних науках вчені намагаються надати термінам якесь загальновизнане визначення, відточуючи кожну букву в ньому, то в суспільних науках, у філософії, літературознавстві таке виходить не завжди. Вірніше, різні автори розуміють під одним і тим же терміном різні речі. У часи СРСР ще можна було вольовим рішенням зверху ввести одноманітне розуміння у визначеннях діамату, істмату, історії.

Багато, хто навчався тоді у ВУЗах, пам’ятають, як викладачі «бавилися» на іспитах питаннями на кшталт: «Цей стілець є істина?». Відповідаючи, тут не треба було роздумувати, бо істина в розумінні викладача це не зовсім те, що в розумінні інших людей. В його розумінні істина це «адекватне відображення предметів», тому такий предмет як стілець істиною не є. Або інший знаменитий питання: «Стіл — це матерія?». Якщо б студент, цілком у дусі матеріалістичного вчення, відповів: «Так, стіл — це матерія, адже він матеріальний, стіл — це маленька частинка матерії, яка була присутня у Всесвіті», він знову опинився неправий, тому що в розумінні викладача «матерія — це філософська категорія…» і т. д. і т. п. а стіл — це лише форма матерії.

Втім, не можна звинувачувати викладача — в його бутність студентом доводилося відповідати на питання і гірше. Наприклад, «Який ухил більш небезпечний для партії — правий чи лівий?». І якщо б він став аргументовано доводити, що Троцький небезпечніше Бухаріна (або навпаки — Бухарін небезпечніше Троцького) — він все одно б отримав «двійку», незважаючи на будь-які аргументи. Відповідати тут треба було раз і назавжди засвоєної формулою В. В. Сталіна, яка свідчила, що більш небезпечним є той ухил, з яким перестають боротися.

У цій статті ми будемо говорити про таких термінах, як авторитаризм і тоталітаризм. У часи перебудови її глашатаї чомусь вирішили, що ми донедавна жили у якомусь «нехорошому» державі: одні стверджували, що в тоталітарному, другі — що в авторитарному, треті вважали, що і в тому і в іншому, але все одно «нехорошому». В «хороших», на їх думку, жили американці з європейцями, ну ще предкам нашим пощастило — пожили при «хорошому» царя, а от ми…

Але мало хто з «перебудовників» пояснював, чому ж тоталітарна держава відрізняється від авторитарного, а якщо хтось і намагався, то всі пояснення зводилися до того, що тоталітаризм — це той же авторитаризм, тільки гірше. Розшифровка початкових значень слів також мало що проясняла в розумінні термінів. Найчастіше значення терміна через деякий час перестає збігатися з тим, що означають сформували його давньогрецькі або латинські слова.

Так слово «авторитаризм» походить від латинського autoritas і означає «влада». Але щоб адекватно зрозуміти хоча би первісне значення слова, треба звернутися до його давньогрецьким коріння: «авто» означає «сам», «автократія», відповідно, — «самовладдя», «самодержавство».

Слово «тоталітаризм» походить від пізньолатинського слова totalis — «весь», «цілий», «повний» і стосовно до форми управління означає «всевладдя».

У подальших своїх дослідженнях я буду відштовхуватися саме від початкових значень цих слів. Адже в сучасному інформаційному полі початкові значення термінів нерідко або розширюються або звужуються. Так, термін «авторитаризм» рідко використовується для позначення правління в Росії до 1917 року, хоча офіційно форма правління в той час прямо так і називалася — «авторитаризм», тобто самодержавство. Термін же «тоталітаризм» вживають не тільки для позначення форми державного правління, але й стосовно взаємин всередині певних груп людей (наприклад, «тоталітарні секти»).

Обидва слова, як вже було сказано вище, використовувалися у часи перебудови з метою зміни ладу в СРСР, розвалу країни. Причому «перестройщики» дійшли до того, що прямо почали порівнювати Радянський Союз з фашистською Німеччиною. Я не вважаю за потрібне в рамках даної статті зупинятися на штучності і некоректності подібних порівнянь. Тема статті інша. Але що стосується форми правління, то не тільки Сталін, не тільки Гітлер були АВТОРИТЕТНИМИ правителями для народів своїх країн, не тільки вони були повновладними. Такими ж були той же де Голль у Франції, змінив форму правління в державі на користь посилення автократії («п’ята республіка»), той же Пілсудський — один з головних засновників сучасної незалежної Польщі. Не кажучи вже про більшість більш-менш видатних правителів стародавності, Середньовіччя і Нового часу. Тобто, авторитет і владні повноваження правителя зовсім не означають, що він поганий чи хороший чоловік. А вся історія людства свідчить, що нормою було саме авторитарне правління, а демократії були винятком.

Найчастіше «демократичний лад» лише ширма, за якою ховається повновладдя «кланів». Ідеальним вважається, коли такий «клан» не один, а, як мінімум, два…

Їх можна перерахувати по пальцях: Стародавня Греція, Римська республіка, почасти Карфаген ряд міст Середньовіччя (в тому числі Новгородська республіка), епізодичне встановлення республік у Голландії, Англії, Франції у Новий час, США (і то завдяки добрій волі Джорджа Вашингтона, який відмовився стати монархом). А також ряд європейських держав XIX-XXI століть, і деяких з тих колишніх колоній, куди жителі цих держав переселилися (у вигляді виключення демократія прижилася поки в деяких африканських (ПАР) і азіатські (Японія) країнах). Причому часто-густо демократії змінювалися тираниями і у чистому вигляді існували недовго. Найчастіше «демократичний лад» — лише ширма, за якою ховається повновладдя «кланів». Ідеальним вважається, коли такий «клан» не один, а, як мінімум, два (республіканці і демократи в США, лейбористи і консерватори у Великобританії), і якщо вони співмірні за фінансовим можливостям, то виборцю буде з чого вибирати.

Так, звичайно, і в СРСР була протекція, просували наверх родичів, але це ніколи не робилося публічно, це засуджувалося, і це явище було значно менш поширеним, ніж зараз. Скажімо, син багаторічного міністра закордонних справ СРСР Андрія Громико — Анатолій — був талановитим міжнародником, але змушений був займатися не дипломатією, а юриспруденцією, тому що на ниві дипломатії шлях наверх для нього був закритий. Стань він послом або заступника міністра, сказали б: «Це ж синок міністра!». Так і не призначили б його послом в тих умовах. Або, наприклад, Сталін усунув свого сина Василя з посади командувача округом ППО (змістив «за справу»), не посчитавшись з тим, що Василь був талановитим і хоробрим льотчиком. Схильність до протекціонізму властива людям від природи (які батьки не бажають добра своїм дітям?), але саме державний устрій, суспільна атмосфера не дає нормальних людських спонукань перетворитися в аномалію. В СРСР віталися тільки два види «династій» — трудова і наукова. Тому що в тій же науці родинні зв’язки могли дати тільки «перший поштовх», що полягав у здобутті хорошої освіти, а далі нездари ніякої тато-академік не міг допомогти стати видатним вченим. А зараз під ширмою демократії процвітає споріднений протекціонізм. Так, жоден правитель Радянського Союзу не передав владу своєму синові. А в демократіях ми часто-густо спостерігаємо правлячі династії. Наприклад, династія Бушів в США, широко відома династія прем’єр-міністрів Англії — Пітт. Посткомуністичні держави, що утворилися на території СРСР, теж намагаються не відставати: династія Алієвих в Азейбарджані — яскравий тому приклад. Те саме, швидше за все, буде спостерігатися і в республіках Середньої Азії. І в цьому плані некомуністичні держави нічим не відрізняються від критикованої усіма, кому не лінь, Північній Кореї, хоча їх доктрина чучхе — це всього лише перекладання стародавніх корейських традицій на новий лад.

Короткий опис статті: тоталітаризм срср, Тоталітаризм і авторитаризм: відчуйте різницю!. Глашатаї перебудови вирішили, що ми жили в якомусь

Джерело: Тоталітаризм і авторитаризм: відчуйте різницю! | ХайВей

Також ви можете прочитати