Валютно-фінансова політика України

14.10.2015

Валютно-фінансова політика України

План:

2. Становлення валютного і фінансового ринку України.

1. Валютно-фінансова політика держави.

Валютне регулювання — одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями/з метою зрівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави. )

Системи національного регулювання грошово-валютних відносин мають дуже давню історію. Воно починалося, як правило, з впровадження заборони вивозу золота з країни. Поступово це регулювання поширилось на інші валютні цінності, в тому числі на ‘»платіжні засоби та цінні папери: акції та облігації. З введенням оборотності валют валютне регулювання в деяких розвинутих країнах було скасоване, в інших — значно послабленное.

Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть підлягати валютного регулювання. У більшості випадків вони поділяються на операції, пов’язані з міжнародним рухом капіталів, зовнішньою торгівлею. міжнародними борговими відносинами,-операціями із золотом та іншими валютними цінностями, та операції, пов’язані з розвитком таких сфер міжнародних відносин, як туризм, інші форми спеціальних міждержавних виплат.

Валютне регулювання забезпечується спеціальною системою правових норм і засобів. Деякі спеціалісти-правники розглядають цих систему як самостійний інститут права (у зарубіжній літературі його називають «валютним правом»).

У розвинутих країнах ринкової економіки валютне регулювання здійснюється або міністерствами фінансів (у більшості країн), або центральними емісійними банками (Велика Британія, Данія), або спеціальними урядовими установами (Франція, Італія).

У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які вживаються центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави. Ця політика здійснюється переважно у двох формах: обліковій (дисконтній) та девізній.

І Облікова (дисконтна) політика Означає зміну облікової ставки центрального банку з метою регулювання валютного курсу шляхом впливу на рух короткострокових капіталів. В умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цей самим стимулює приплив іноземного капіталу з країн, де цей рівень нижчий. Цей приплив короткострокових капіталів поліпшує стан платіжного балансу, створює додатковий попит на національну ва-» злий, таким чином сприяючи підвищенню її курсу. Досить неординарним прикладом застосування облікової валютної політики на сучасному етапі розвитку грошово-валютних відносин можуть служити дії Центрального банку Швеції, коли в другій половині 1992 Р. виникла паніка на валютних ринках Європи і шведська крона опинилася в досить скрутному становищі. Щоб терміново підвищити валютний курс крони, було оголошено рішення Центрального банку про підвищення ставки позикового відсотка до 75 %, а згодом цю ставку було встановлено на небаченій досі в практиці валютних відносин позначки в 500 %. До такого неординарного заходу Центральний банк Швеції вдався, щоб зупинити відплив валюти за кордон. Саме в той час до аналогічних заходів вдався і Центральний банк Норвегії.

При значному активному сальдо платіжного балансу, що буває досить рідко, центральні банки відповідних країн вдаються до протилежних дій. Вони знижують облікову ставку і той самим стимулюють відплив іноземного і національного капіталу з метою зменшення активного платіжного сальдо. При цих умовах зростає попит на іноземну валюту, зростає її курс, а курс національної валюти відповідно падає.

Облікова політика — це традиційний метод регулювання валютного курсу. Але в сучасних умовах ефективність цього методу значно зменшилася за рахунок інтенсивних процесів інтернаціоналізації господарського життя і негативного впливу дорогих кредитів на розвиток національних економік.

Прагнення управляти валютною політикою за допомогою процентних ставок за надання кредиту, мали місце в розвинутих країнах ще наприкінці XIX ст. але досить активно і в широких масштабах почали проводитися в 20-30-х роках XX ст. Після Другої світової війни найбільш широко використовується так называемыйкомпенса-ційний принцип облікової політики, Сутність цього методу валютного регулювання полягає в об’єднанні й послідовному використанні двох протилежних типів цієї політики: обмеження кредиту, так званої кредитної рестрикції, або політики «дорогих грошей», а також стимулювання кредиту, так званої кредитної експансії, або політики «дешевих грошей».

Політика кредитної рестрикції («дорогих грошей») Використовується, як правило, в умовах стрімкого промислового буму та зростання господарської активності. її мета — перешкодити процесу активного використання кредиту господарськими суб’єктами та загальмувати промисловий бум, який часто призводить до «перегріву економіки» і перевиробництва товарів.

Політика кредитної експансії («дешевих грошей»), Навпаки, спрямована на стимулювання кредитних операцій у розрахунку на те, що більш сприятливі умови кредитування спонукатимуть до господарської активності, зростання виробництва і залучення іноземного капіталу.

Ліберальна політика кредитної експансії спричиняє зниження валютного курсу, і навпаки, політика кредитної рестрикції породжує тенденцію до підвищення валютного курсу.

Девізна політика Спрямована на регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти (девіз). У сучасних умовах девізна валютна політика часто набирає форми Валютної інтервенції — прямого втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введенні обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

При використанні девізної валютної політики у разі падіння курсу національної валюти центральний банк країни продає на валютних ринках, як правило, значні суми іноземної валюти, що приводить до зростання курсу національної валюти щодо іноземної, і навпаки, скуповування іноземної валюти веде до падіння курсу національної.

Девізна валютна політика справляє тимчасовий і обмежений вплив на рівень валютного курсу, якщо немає докорінних порушень платіжного балансу. За наявності таких порушень активне використання девізної політики може призвести до швидкого виснаження валютних резервів країни, не запобігши при цьому процесу знецінення національної валюти. Тому валютна інтервенція передбачає наявність у центральних емісійних банках країн, які її проводять, значних валютних резервів і можлива тоді, коли неврівноваженість платіжного балансу незначна і характеризується періодичною зміною пасивного сальдо на активне. У протилежному разі проведення валютних інтервенцій загрожує не тільки повним виснаженням валютних резервів, як уже зазначалося, а й розладнання грошового обігу всередині країни.

Прикладом масової валютної інтервенції можуть бути дії уряду СЕЛА, спрямовані на підтримку курсу долара, коли він став стрімко падати після значного зростання у 1980-1985 рр. Так, у вигляді валютної інтервенції для підтримки власної валюти, США використали за період з 1987 р. по липень 1989 р. за різними оцінками, понад 140 млрд дол.

Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на заниженому рівні шляхом Валютного демпінгу — знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові.

Валютний демпінг Використовується для експорту товарів шляхом застосування спеціальних занижених валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни, яка експортує товари та послуги. При валютному демпінгу експортер, навіть за високого рівня витрат виробництва, реалізуючи свої товари на зовнішніх ринках за цінами, які нижче світових, може одержати досить вигідний прибуток у валюті тієї країни, куди експортується товар. Найчастіше валютний демпінг здійснюється в умовах множинності валютних курсів, при використанні так званих вільних курсів та інших спеціальних занижених курсів для певного виду товарів, послуг та операцій.

Валютний демпінг безпосередньо впливає на торговельно-економічні відносини відповідних країн. Так, Занижений валютний курс Підвищує конкурентоспроможність фірм певної країни на світових ринках та сприяє розширенню експорту товарів і послуг. Однак заниження валютного курсу призводить до зростання внутрішніх цін, країна вивозить більше товарів і послуг на відповідну одиницю імпорту, що порушує еквівалентність міжнародного обміну на шкоду цій країні.

Штучно завищений валютний курс Спричиняє зворотний економічний ефект, коли на одиницю вивезеного за кордон товару країна за рахунок імпорту отримує більшу кількість товарів і послуг. Цим також порушується еквівалентність міжнародного обміну, але вже на користь цій країні.

Традиційними методами валютного регулювання є девальвація і ревальвація, які хоч і меншою мірою, ніж це було за часів дії золотомонетне стандарту, але все одно застосовуються у практиці сучасних грошово-валютних відносин. Сутність дії цих двох протилежних явищ полягає у відповідному зниженні або підвищенні валютного курсу.

До скасування офіційного вмісту золота у валютах Девальвація Означала зменшення в законодавчому порядку металічного вмісту

2. Становлення валютного і фінансового ринку України.

Центральним банком нашої держави є Національний банк України (НБУ), який було утворено в березні 1991 р. відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР. Основні функції Національного банку України:

• збереження і використання золотовалютних резервів України й інших державних цінностей, а також забезпечення платоспроможності держави;

• представництво інтересів України у відносинах з центральними банками і іншими фінансово-кредитними установами зарубіжних країн та міжнародними валютно-фінансовими організаціями;

• здійснення обміну та розрахунків за наданими та одержаними державними кредитами і позиками, проведення операцій із централізованими валютними резервами, які надаються у його розпорядження;

• регулювання курсу національної валюти щодо грошових одиниць інших держав.

Національний банк України є також головним органом валютного контролю в державі, який:

— здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

— забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

НБУ за досить незначний час перетворився у справжній поважний центральний банк держави. Він опанував керівництво грошовим обігом, впровадив низку інструментів управління кредитним та валютним ринками, ринком цінних паперів. А технологія створеної та впровадженої власними силами системи електронних розрахунків, за оцінками незалежних експертів, є найпередовішою серед країн Центральної та Східної Європи.

За роки своєї діяльності колектив Національного банку України розробив і втілив у життя специфічну, властиву Україні, стратегію і тактику поведінки банку залежно від змін соціально-економічної ситуації в державі.

В залежності від конкретних завдань, що поставали перед незалежної Україною, у діяльності Національного банку можна умовно виділити три характерні етапи.

Перший етап Припадає на 1991 р. — жовтень 1994 р. період болісного пошуку цілісної концепції розбудови економіки нової незалежної держави, коли було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап,, Який розпочався після проголошення у промові Президента України Л. Д. Кучми (жовтень 1994 р.) програми макро-економічної стабілізації, охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 р. до серпня 1996 р. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені та запущені в дію нові монетарні механізми, притаманні сучасній соціально орієнтованій економіці.

Третій етап Розпочався з вересня 1996 р. коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво проявилася після сумнозвісних подій в Росії 17 серпня 1998 р. якщо була успішно реалізована вироблена стратегія діяльності на валютному ринку і ефективно використані валютні резерви НБУ.

Отже, успішна діяльність Національного банку україни як головного суб’єкта валютного ринку України цілком закономірно є результатом колосальної праці й таланту конкретних людей, яке виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави, як одного з найвагоміших компонентів її незалежності. Тому цілком закономірно, що за рейтингом західних засобів масової інформації, НБУ був визначений в числі 25 центральних банків світу, які проводять здорову грошову політику.

Таким чином, найважче випробування на виживання держави було успішно складено. Утвердження України як суверенної незалежної держави, зміцнення її авторитету як у світі, так і в очах власних громадян, є і продовжує залишатися основним завданням діяльності її центрального банку.

Серед комерційних банків найміцніші позиції на валютному ринку України займає Промінвестбанк, де створена унікальна електронна система, яка дає можливість вести розрахунки з єдиного кореспондентського рахунку. Всього 24 хвилини потрібно, щоб провести банківську операцію у будь-якій точці України, де є кореспондентський рахунок Промінвестбанку. На сьогодні це найбільший банк України, фінансовий капітал якого, включаючи власний, становить 1/3 від усього банківського капіталу України. Практично у всіх великих містах банк має свої відділення, а в Росії, наприклад, відкрито 272 кореспондентські рахунки в 125 банках.

Для того, щоб захистити грошові кошти своїх клієнтів, Промінвестбанк став у 1994 р. засновником першого російсько-українського кредитного банку — Кредитімпекс Банку, який сьогодні проводить 80 % всіх рублевих розрахунків між Україною і Росією. Він став одним із клірингових банків, Української міжбанківської валютної біржі.

Оброблена та впроваджена фахівцями Промінвестбанку і Кредитімпекс Банку технологія проведення платежів дала можливість скоротити терміни їх проходження втричі. Тривалість конвертації російських рублів в українські карбованці для підприємств-експортерів України скоротилася до двох днів. Співпраця з Кредит-імпекс Банком удосконалюється шляхом взаємних операцій з векселями в національних валютах України і Росії, з депозитними сертифікатами, облігаціями та іншими цінними паперами.

Головними напрямками співробітництва Промінвестбанку з Кре-дитімпекс Банком є:

• захист активів банку від змін валютних курсів на валютному ринку, а також від можливого банкрутства банків-кореспондентів;

• ефективне використання тимчасово вільного кошти;

• підвищення ефективності і швидкості виконання валютних операцій;

• збільшення кола і підвищення якості операцій для важливих клієнтів, повсюдне активне залучення їх до обслуговування установами Промінвестбанку;

• зміцнення репутації Промінвестбанку України у світовій фінансово-банківській сфері.

Промінвестбанк працює також з «Дойчебанком», «Комерцбанком», «Банком оф Нью-Йорк», «Айнджибанком» та ін. Платежі в твердій валюті банк проводить через систему СВІФТ.

загалом, за даними Національного банку України, на валютному ринку в 1996 р. здійснювали операції 203 банки, розмір сплаченого статутного фонду яких станом на 1 січня 1996 р. становив: 4 банки — понад 5 млн ЕКЮ будь -; 29 банків — від 1 до 5 млн ЕКЮ; 45 банків — від 0,5 до 1 млн ЕКЮ; 87 банків — від 100 до 500 тис. ЕКЮ; 38 банків — до 100 тис. ЕКЮ.

Станом на 1 вересня 1998 р. в Україні було зареєстровано вже 219 комерційних банків, з яких діючих — 185, а залишок 34 перебували на стадії закриття, санації або об’єднання. З участю іноземного капіталу создан7 банків (14 %), причому 8 з них мають 100% іноземний капітал.

У зв’язку з функціонуванням на валютному ринку України значної кількості малих і середніх банків, останнім часом все частіше виявляється тенденція до зменшення їх кількості за рахунок злиття. Цьому процесу сприяє прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банки і банківську діяльність», де зазначено, що з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків мінімальний розмір статутного фонду встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком.

Постановою Верховної Ради України про введення в дію цього Закону Національному банку України доручено встановити мінімальний розмір статутного фонду комерційних банків з участю іноземного капіталу в сумі, збільшеній не менш ніж у три рази від суми,

Передбаченої для комерційних банків без участі іноземного капіталу, а для комерційних банків з 100 %-м іноземним капіталом — не менш ніж у п’ять разів.

З 1 січня 1998 р. у випадках, якщо розмір внесеного статутного фонду комерційного банку станом на 1 березня кожного року становитиме суму, еквівалентну не менше ніж 1 млн ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, Національний банк України повинен скасувати дозвіл на створення комерційного банку та відкликати ліцензію на виконання банківських операцій.

У відповідності з чинним законодавством національна валюта України — гривня — єдиний законний засіб платежу на території нашої держави. Лише в окремих випадках НБУ дозволяє проводити на території України торгівлю та надавати послуги резидентам та нерезидентам за вільно конвертовану валюту в основному у відповідності з індивідуальними ліцензіями НБУ1.

Суб’єкти господарської діяльності можуть мати у своїй касі готівкову іноземну валюту в межах ліміту залишку іноземної валюти. Ці ліміти встановлюються установами уповноваженого банку як у номіналі, так і в гривневому еквіваленті на підставі клопотань підприємств з детальною аргументацією необхідності такого ліміту. Готівкова іноземна валюта, що отримується з установ уповноважених банків, використовується виключно на цілі, на які вона отримана.

Нормативними документами НБУ та Держмиткому України передбачається порядок переміщення національної та іноземної валюти через митний кордон України громадянами нашої держави, іноземними громадянами і особами без громадянства. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезену, переслані, переказані назад в Україну.

Про проведення декларування обласні управління НБУ і державні податкові адміністрації надають суб’єктам підприємницької діяльності довідку. Ця довідка є підставою для прийняття до митного оформлення експортно-імпортних вантажів, проведення операцій з валютними цінностями банками України, а також здійснення інших видів зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Правління НБУ № 129 від 7 липня 1994 р. було затверджено «Положення про пункти обміну іноземної валюти». Пункти обміну іноземної валюти організовуються для забезпечення валютного обслуговування фізичних осіб — резидентів і нерезидентів. Обмінні пункти відкриваються уповноваженими банками та іншими кредитно-фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ.

Список літератури:

1. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник.- К. Знання-Прес, 2002.- 311 с.

2. Бункина М. К. Валютний ринок. – М. 1995. – 112 с.

3. Буренін А. Н. Ф’ючерсні, форвардні та опціонні ринки. – М. 1995. – 240с.

4. Козик Ст. Ст. Панкова Л. А. григор’єв О. Ю. Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум.- К. Вікар, 2003.- 368 с.

5. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини / Під ред. Л. Н.Красавиной. – М. 1994. – 592 с.

6. Носкова М. Я. Міжнародні валютно–кредитні відносини. – М. 1995. – 1995. – 208 с.

7. Пебло Мішель. Міжнародні економічні, валютні і фінансові відносини: Пер з фр. / Заг ред. Н. С. Бабинцева. – М. 1994. – 496 с.

8. Семенов К. А. Міжнародні валютно-фінансові відносини.- М. Теис, 2000.- 215 с.

9. Сутроміна В. М. Федосов В. М. Андрущенко Ст. Л. Держава – податки – бізнес. – К. 1992. – 328 с.

10. Шмирьова А. В. Колесніков в. І. Клімов А. Ю. Міжнародні валютно-кредитні відносини.- СПб. Пітер, 2001.- 423 с.

11. Ющенко В. А. Міщенко В. І. Валютне регулювання: Навчальний посібник.- К. Знання, 1999.- 359 с.

Короткий опис статті: україна політика Валютно-фінансова політика держави.Становлення валютного і фінансового ринку України. Міжнародні

Джерело: Валютно-фінансова політика України

Також ви можете прочитати