Витоки тоталітаризму

Витоки і суть культу особи Сталіна 2

03.01.2016

лені переміщалися в радянські «виправні».

Відмінність повоєнної долі тоталітаризму в країні пере-

дившей і в переможених країнах свідчить про справедливість

твердження відомого німецького мислителя К. Ясперса про те, що

тоталітаризм не володіє внутрішньою здатністю до самопреодоле-

— 12 —

Вождь тоталітарної бюрократії — це не тільки її рушійна і

направляюча сила, але і самий уразливий її пункт. У руках Вождя

зосереджується стільки ниток, за допомогою яких він приводить у

рух неосяжний бюрократичний апарат, що його смерть гро-

зит руйнуванням цього апарату, коль скоро не буде тут же най-

дена відповідна заміна. Відповідна в тім розумінні, що

новий Вождь повинний бути готовий здійснити нову — і негайну!

— струс апарату, чергове кровопускання.

У зв’язку з цим після смерті Вождя повинна була різко обіс-

триться конкуренція претендентів на його посаду, так як програвши-

ший ризикує опинитися в числі перших жертв Наступника. У цій

зв’язку потрібно завжди пам’ятати про сміливості і рішучості Н.С.Хруще-

ва, особливо якщо врахувати, які досвідчені, підступні, могутній-

ві претенденти на лідерство чекали моменту, щоб взяти на себе

роль померлого Вождя. Перемога Н.С.Хрущова в цьому єдиноборстві іме-

ла для країни ні з чим ні порівнянне значення, бо він зрозумів, і,

мабуть, уже давно, абсолютну необхідність піти від створеної

Вождем жорстокої і безглуздої структури тоталітарної влади.

Саме з урахуванням цього потрібно говорити про історичне значення XX

з’їзду КПРС і доповіді на ньому Н.С.Хрущова «Про подолання культу

особи». Справа не тільки у викритті жахливих злочинів

ритарные.

При цьому, зрозуміло, зберігається ще постійна небезпека

тоталітаризму, але вже немає особливої атмосфери загального страху,

якому, слава Богу, не має уявлення той, кому не приш-

лось жити в часи сталінського терору.

Н.С.Хрущов зберігав багато звички керівництва колишнього

типу, він міг приймати непродумані рішення, міг стукати кула-

ком, розмовляючи з західними дипломатами або вітчизняної ін-

теллигенцией. Але він був противником самого головного і основного,

що становило суть тоталітарного керівництва, — він не допускав

розстрілів за політичними мотивами. Це було вже багато, дуже

багато для країни, ще не встигла забути страшні часи ста-

лінського терору. Закінчилася громадянська війна, яку вела

проти «свого» народу тоталітарна бюрократія. Нове ке-

ство відмовилося платити за «соціалістичний прогрес» кошмарну

Але тоталітарна економіка, десятиліттями приводиться в дви-

ження допомогою залякування, не могла бути реформована чисто

економічними засобами, коль скоро залишалися незмінними

захід традиційно перетворювалося в командне, волюнтарис-

тское, орієнтоване на збереження влади апарату будь це-

ной. Апарат продовжував розростатися, здійснюючи свою волю до са-

момохранению. Він-то і «з’їв» Н.С.Хрущова, підтримавши більш зручі-

ную для себе постать керівника авторитарного типу, який був

готовий «царювати», не керуючи, не втручаючись у процес само-

розвитку апарату, який втратив у 1953 році свого «Вождя і Вчи-

теля».

Йшли роки, і ось ми підійшли до часів, коли можна нарешті

називати речі своїми іменами, оцінюючи не тільки минуле, але і

Короткий опис статті: витоки тоталітаризму

Джерело: Витоки і суть культу особи Сталіна 2

Також ви можете прочитати