Зовнішня політика Туреччини . Turkish Forum

30.09.2015

Зовнішня політика Туреччини

Зовнішня політика Туреччини на початку республіканського періоду була заснована на принципі «Мир у країні. Мир у всьому світі». Керуючись цим, Ататюрк прагнув знайти засіб для того, щоб вилікувати державу від ран недавньої війни, а також налагодити відносини з сусідами, згідно з якими протягом довгих років були порушені, на основі взаємної довіри.

Така політика відповідала життєвим реаліям. У зовнішній політиці переважали досвід, холоднокровність і знання, набуті в битвах молодими штабними офіцерами і цивільними службовцями, які перебували між молотом і ковадлом більше 10-ти років. У перші роки освіти республіки основною філософією освіти було «виховання нашої людини». В результаті — була заснована освітня система, яка виховує людей, які щиро люблять свою країну і постійно задаються питанням, що я можу дати своїй батьківщині. У цій системі ключовими факторами були історичну свідомість, національна мова і тюркський світ.

«Так само ясно, як видно схід сонця, бачу, як поневолені тюркські землі стануть вільними», – повторював Ататюрк, додаючи до цього твердження наступні слова: «Радянський союз – історично важливий для нас сусід. Ми завжди мають бути уважними та доброзичливими до наших з ним стосунках. Завдяки цій дружбі, порятунок тюркського світу відбудеться раніше і сприятливішим». Отже, основною метою нашої зовнішньої політики був тюркський світ. Туреччина не ятрила рани від небаченого насильства греків, що не вписується в правила жодної війни, забула про них, ледь вони затягнулися. В такій же манері проводилась і політика по відношенню до Англії і Франції, які провокували Грецію, надавали їй фінансову допомогу і постачали зброю. Радянська Росія, навпаки, надавала Туреччини матеріальну і військову допомогу, всіляко підтримуючи боротьбу турецького народу за незалежність.

В період національно-визвольного руху і після нього відносини СРСР і Туреччини активно розвивалися, і впровадження першого п’ятирічного плану розвитку принесло Туреччини чимало користі, насамперед — в технологічній сфері. Ці позитивні події натрапили на новий удар у сталінський період у зв’язку з вимогою «повернути» Росії ряд турецьких територій. Це вимога було жорстко відхилено Туреччиною, яка мала намір зберегти територіальну цілісність держави, навіть під загрозою збройної боротьби.

Наші відносини з Іраном також перебували у зоні підвищеної уваги. Сьогодні Іран – єдина сусідня країна, площа якої більше нашої (удвічі більше площі Туреччини) і становить 1,6 млн км2, з населенням 75 млн чол. 46% населення Ірану – перси, 36% – тюркський народ. Іншими словами, в разі війни проти нас буде воювати 36% тюрків. Згідно з моїм особистим дослідженням, рівень тюркського населення в Ірані набагато вище.

Після територіального вимоги Сталіна у зовнішній політиці Туреччини більшу вагу стали набувати відносини з Заходом. В результаті, ми вступили в НАТО, і найчисленніша озброєна армія в НАТО після США стала належати Туреччини.

Членство в НАТО не сприяло входженню Туреччини в західний світ, лише забезпечило місце на його околиці. Спочатку альянс НАТО був створений для того, щоб зберегти прибуток від транснаціонального монополістичного капіталу. Альянс як і раніше на плаву завдяки цій функції. Після розпаду СРСР загрозливим пріоритетом в НАТО став «Міжнародний тероризм – радикальний іслам». НАТО поклав на себе обов’язки ООН. Місце м’яких методів ООН при вирішенні спорів зайняли холодні і нещадні заходи НАТО. Лівія – найсвіжіший приклад. Вважається, що розміщення системи ПРО в Кюреджике підвищить значимість Туреччини для НАТО і західного світу. Останні рішення, прийняті НАТО щодо сирійського питання, призвели до того, що кулька брехні лопнув.

Тепер нам необхідно серйозно задуматися про нашу зовнішню політику. Не може бути зовнішньої політики, залежною від однієї людини або кількох людей. Особливе значення ми повинні надавати того, що поступово зростає ізоляція Туреччини. Ворог не бажає бачити Туреччину незалежної, прагне до поділу та роздроблення країни. Тому в зовнішній політиці ми зобов’язані стати одним голосом, одним серцем, однією головою.

Після того, як наш літак був збитий, стало абсолютно очевидно, що ми не змогли знайти підтримку Заходу. Результат останньої зустрічі в Женеві повинен стати важливим уроком для Туреччини. Наша країна повинна виробити принципи безпечної і стабільної політики в регіоні.

Оригінал публікації: Cumhuriyetin d?s politikas?

05/07/2012

(«Yenicag», Туреччина)

Agah Oktay GUNER (Агах Октай Гюнер)

Короткий опис статті: зовнішня політика

Джерело: Зовнішня політика Туреччини | Turkish Forum

Також ви можете прочитати