Володимир Нікітін, якого знають під псевдонімом Африканич, — один із тих авторів, яких читаєш із захопленням, а потім береш собі час на осмислення й внутрішні зміни. Філософ, поет, доктор культурології, кандидат архітектури — він пише на межі між мисленням і почуванням, між богослов'ям і повсякденністю, між особистим щоденником і універсальним запитом до Всесвіту. Уже 28 травня він святкує свій ювілей, а тож ми, маючи нагоду, вирішили поділитися з вами список пʼяти його кращих книжок, які точно варто прочитати цьогоріч.
Ця книга не вкладається в жоден стандартний жанр — і саме в цьому її сила. «Глоси і Маргіналії» — це інтимний запис думок, що народилися на берегах прочитаних текстів і проросли власним болем, досвідом і прозріннями. Автор говорить з читачем мовою коротких нотаток — реплік до рядків улюблених мислителів: від Григорія Сковороди і Яна Твардовського до Хорхе Луїса Борхеса та Тоні Гуерри.
Перша частина — глоси, відповіді-відлуння на чужі тексти. Друга — маргіналії, думки, що виросли на полях чужих книжок і стали власними. Разом це утворює щоденник людини, яка не шукає готових відповідей, але не перестає ставити запитання. Африканич пише: «Я не шукаю істини. Я вірю в любов і доброту» — і ця фраза, що стала концепцією книги, точно потрібна всім, хто втомився від перенасиченого шумом і тривогою повсякдення.
Одна з найбільш особистих книжок Африканича — і водночас одна з найбільш універсальних — це «У присутності Ангела». Це книга про те, що мислитель вважає найважливішим у житті: розмова з Богом, із дружиною, з ангелами; роздуми про закоханість і сакральне, про мудрість серця, про смерть і про те, що після неї.
Форма книги органічно поєднує прозові роздуми та поетичні висновки — наче думка, що починається в прозі, знаходить свою справжню форму лише у вірші. Нікітін пише про сім'ю так, як мало хто пише: не ностальгічно і не повчально, а з тихою вдячністю людини, яка зрозуміла щось важливе про те, як берегти близьких десятиліттями.
Книгу «Відлуння вітру» варто читати так само, як слухають музику: не аналізуючи, а відчуваючи. Написана у співавторстві з Інессою Кравченко, вона балансує між поезією і прозою, між особистим і загальнолюдським, між тишею природи та внутрішнім звуком думки.
Вітер тут — не метеорологічне явище, а образ: щось невловиме, що проходить крізь людину і залишає слід. Відлуння — те, що лишається після зустрічі з невидимим. Ця книга говорить про те, як ми отримуємо відбитки від часу, людей, подій — і як ці відбитки формують нас, навіть якщо самі моменти вже пройшли.
Книга «Мудрість освіти» дещо інша за жанром: тут Нікітін виступає насамперед як культуролог і методолог. Але саме тому вона стоїть осібно в його доробку і потребує особливої уваги нині, коли Україна масштабно переосмислює свою освітню систему, виховує нове покоління і намагається зрозуміти, якою має бути людина майбутнього.
Автор ставить складне питання: як створити освіту, яка потрібна кожній конкретній людині — відповідно до її покликання, а не усередненого стандарту? Він розглядає освіту не як передачу знань у школі чи виші, а як процес самотворення — протягом усього життя. Це ідеальний посібник для батьків, педагогів, управлінців і просто людей, які хочуть зрозуміти: що таке справжня освіта.
Книгу «Сади Софії» міг написати лише архітектор, який став культурологом. Або поет, який виріс із каменю і простору. У центрі — Київ, Софія Київська, сади як метафора внутрішнього влаштування людини та міста. Але це аж ніяк не путівник і не історичний нарис.
Африканич читає архітектуру як текст: у кожному куполі, у кожному пропорції, у кожному саду він бачить сенс, що виходить за межі матеріального. Софія для нього — не просто споруда, а живий символ того, як людство намагалося втілити мудрість у формі. Це книга про те, як місто формує людину і як людина — через культуру, увагу, любов — формує місто у відповідь.
Написана у співавторстві з Ігорем Гільбо, книга поєднує архітектурне мислення, культурологічний аналіз і ліричну інтуїцію. Читається як медитація над простором — і над тим, що ми насправді будуємо, коли будуємо.
Ми живемо у час, коли найважче зберегти не здоров'я і не майно, а внутрішній простір, здатність думати повільно, здатність мовчати та чути, здатність ставити собі незручні запитання і не тікати від відповідей. Книжки Африканича створені для цього — вони дають відчуття присутності. А якщо ви хочете особисто познайомитися з автором, уже зовсім скоро зможете це зробити — запрошуємо вас на «Вечір поезії та музики» на честь ювілею Володимира Нікітіна (Африканича) 27 травня, що пройде у «ВЕЖІ на Почайні».
